Молодчикъ съ молодкою на гуляньѣ съ пѣсельниками/Темная да невидная ноченька

Темная да невидная ноченька,
Дурная и божевилная дивчинка,
Полюбила козаченька старого,
Ведетъ съ шынку за рученьку пьянаго,
Завела його до новыя кимнаты,
Сама пишла въ вышневый сад, гуляты:
Не щебечи соловейку якъ тилько на зоры,
Щобъ непросиувся мїй милый въмамори:
Я думала, що совсимъ невчуе,
Ажъ винъ на мене нагаечку готуе,
И повивъ до билыя хапты,
Ставь мое биле тило гаптоваты,
Щоб я никуды не бигала
И дома дило дїяла:

Не буду, казала я, голубе мїй сывый,
Козаченьку милый,
Не буду никуды ходыты
И никого до себе водыты.

Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.