|
Понад Волгою й Окою
Геть далеко навкруги
Розляглись болота, багна,
Вбогі ниви і луги.
Там народ московсько-фінський
Ледве-ледве животів:
Жив то з ловів, то з рибальства,
Бідував, але терпів.
А нащадки Мономаха,
Що були князями там,
Вже давно свій край забули
І служили Москалям.
Залишили рідну мову,
Прийняли чужу, нову,
Збудували місто Суздаль,
Володимир і Москву.
А думки летять на південь,
До плодючої землі…
І ідуть на Україну
З дужим військом Москалі.
Нагло Київ облягає
Князь із Суздалі, Андрій,
Наш Мстислав, що в той час княжив,
Сміло кидається в бій.
Боронив хоробро місто,
То було замало сил
І вночі в бою завзятім
Москалі беруть Поділ.
А у ранці вже в ворота,
В місто, вдерлись дикуни,
Всіх уряд грабують, нищать,
І вбивають без вини.
З хат, з палат майно виносять,
Дзвони, ризи із церков…
Трупом вулиці укрили,
Розлили річками кров.
Все забрали, обібрали
І палати і хати…
Кажуть: всі брати славяне,
Кажуть: всі вони брати…
|
