|
На Волині в час той княжив
Син Мстислава — князь Роман,
Ворог злий бояр нікчемних,
Друг селянства і міщан.
Бив він Половців нещадно
І в полон живих не брав,
Про Романа склалась пісня,
Сам народ ту пісню склав.
В пісні тій Роман був рівний
Турам, левам і орлам…
Вороги дітей лякали:
„Цить! Романові віддам“!
До Романа йдуть бояре,
Віддають йому престіл…
„Ой, не буду їсти меду,
Доки сих не знищу пчіл“.
І коли меча бояре
На Романа підняли,
Володимирка згадав він,
Щоб слухяними були.
Не боявся він нікого
І підмоги не шукав.
Раз до його папа римський
Посланців своїх прислав:
„Інокентій, папа римський
Привітаннє шле тобі,
Обіцяє тобі в поміч
Меч Петровий в боротьбі“.
Вийняв князь свій меч і каже:
„Передайте й мій уклін
І спитайте свого папу —
Чи такого має він.
Поки я меча не стратив
І тримаю у руці,
Ним я й буду добувати,
Йдіть здорові, — посланці“.
І народом мудро правив
І державу збільшив князь,
Бо Волинь з Галичиною
В одно князівство злилась.
Вояком Роман родився, —
На війні він і поляг:
Під Завихвостом на Вислі
Заколов його Поляк.
|
