Минають дні (Василь Вишиваний)/Потіха нещасного…

Минають дні…
Василь Вишиваний
Відень: друкарня Мехітаристів, 1921
Потіха нещасного…
(собі.)

Розплилися мріяні мрії;
Спустошене серце моє.
Розплились найкращі надії,
Минулося з ними життє…

Так сумно і гірко в серденьку,
Так пусто, самітно мені!
Прекрасне життя далеченько;
Коротко трівало, як в сні…

І туга у серці ридає;
Нераз ти почуєш її…
Самітним в чужині блукаю
І думи голублю свої.

—  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —  —
Минає в житті лиха доля

І кожний покине ярмо;
Всміхнеться нещасному воля
Цілуючи смертю його…

 
Василь Вишиваний. Минають дні (1921) - c.07.jpg