Матура
Володимир Бирчак
Взаїмність
• Цей текст написаний желехівкою. Львів: накладом А. Хойнацкого, 1902
 
Взаїмність.
 
Се дїяло ся єще тодї, коли ґімназиясти не носили мундурів.

А було їх двох. Один ходив в переробленім батьковім плащи і держав руки в кишенях біля колїн, а другий носив старий кожушок і мав кишенї висше грудий. Оба ходили до четвертої кляси і оба залюбили ся на ставі в паннї Адаляйдї, що совгала ся з офіцирами.

—         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —

Субота.

Були на кінцї ставу. А як побачили, що вона уже прийшла і сама привязує лижви, кинули ся до неї.

Гонили мов стріли — летїли в погонї за щастєм.

— Я совгаю ся з нею!

— А як вона мене схоче?…

— Ну, ну… увидимо! Най вибирає!…

Причіпили лижви і ждали, котрого вибере. А один держав руки біля колїн, а другий в кишенях висше грудий…

А вона »не пізнала ся на них« і побігла чогось до мамцї. За мінуту вернула і дала їм шустку на фіґи і сказала: »Dziękuję«.

—         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —

— І що вона нїбито собі думає?…

— Гадає, що як має свого офіцира, то її уже все вільно?…

— І за когож вона нас має?…

— А такий офіцир, то нїби возьме її?…

І вони глядїли на ню…

—         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —

І лиш на тебе я спогляну, то душа моя усьміхаєсь і розвіває ся мій жаль глибокий…

—         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —         —

І вони голєндрували за нею великими каблуками і заїдали смачні фіґи.