Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Пшеныця
• Інші версії цієї роботи див. Пшениця С.Петербургъ: 1836
ПШЕНЫЦЯ.
 

Я бачывъ, якъ пшеныцю мылы;
То що найкращее зерно
У воду тильки плысь, якъ разъ пишло на дно,
Половажъ, нависна, плыве соби по хвыли. —
Прывивъ мене Господь побачыть и панивъ:
Мовъ простый чоловикъ тамъ иншый Панъ сыдивъ,
Други, задравшы нисъ, роспрындывшись, ходылы.
И здумавъ заразъ я, якъ тильки поглядивъ,
Що бачывъ, якъ пшеныцю мылы.