Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Гришныкъ
• Інші версії цієї роботи див. Грішник С.Петербургъ: 1836
ГРИШНЫКЪ.
 

Въ далекій сторони, въ якій, про те не знаю,
Мабуть въ Нимещыни, а може и въ Китаи,
Хтось разомъ оженывсь на трехъ жинкахъ.
Загомонивъ народъ, почувшы грихъ велыкый,
Жинкы голосять такъ, що страхъ:
«Глянь, що се коять чоловикы!
Якъ имъ по тры насъ можна брать,
Такъ хай позволять намъ держать ихъ хочь по пять.
Гвалтують, сказано, на-вспряжкы цокотухы.
Ось сяя висточка и до Царя дойшла,
А Царь бувъ, мабуть, не макуха,
Розлютовався винъ и злисть іо̂го взяла.
«О! почекайте-лышь, не буде въ васъ охоты
За-живота чортамъ служыть!»
Царь гризно загукавъ и люльку ставъ палыть,
И въ люльку пхавъ огонь и люлька гасла въ роти,
А дали схаменувсь, за радою пославъ.
Якъ слидуе въ празнычному наряди
Предъ очи Царьськіи совитъ вельможный ставъ.
Царь двичи кашлянувъ, рукою усъ розгладывъ
И ричь таку премудрую сказавъ:
«Пребеззаконія на свити завелыся,
А гирше що въ моій земли!
Мени до устъ сіо̂годня донеслы,
Одынъ палывода (и Царь перехрыстывся)
На трёхъ жинкахъ женывся.

Щобъ царству цилому за іо̂го не терпить
Биды одъ праведного неба,
Іо̂го вамъ осудыты треба,
И смерть страшну іо̂му зробыть.
Хай царству усіо̂му въ науку
Винъ вытерпыть такую муку,
Щобъ зъ ляку бильшъ нихто въ такый не вскочывъ грихъ
Крый Боже, щобъ надъ нымъ хто зъ васъ змылосердывся
Щобъ луснувъ я, щобъ я до вечера сказывся,
Колы не поведу на шыбеныцю всихъ!»
Якъ ричъ таку судья дослухавъ,
Нызенько поклонывсь, потылыцю почухавъ,
И ну съ пидсудкамы про дило мызковать.
Надъ нымъ морочылысь трохи не тыждень цилый,
И тилько що пылы, а мало, кажуть, илы,
И такъ межъ-себе прысудылы:
Щобъ Гришныку тому всихъ трехъ жинокъ отдать,
Народъ сміявсь и вси булы въ заботахъ,
Що раду перевиша Царь,
Ажъ завтра дывлятся, а та погана тварь,
Той Гришныкъ самъ себе повисывъ на воротяхъ.