Малороссійскія приказки/Верша та Болото

Малороссійскія приказки
Е. Гребенка
Верша та Болото
• Інші версії цієї роботи див. Верша та Болото С.Петербургъ: 1836
ВЕРША ТА БОЛОТО.
 

Рыбалонька, мытець усе въ води ловыты,
Бажаючы поймать въюнывъ,
Въ Болото Вершу засторчывъ.
Довгенько щось вона тамъ мусыла сыдиты
Языкъ жиночый е, да ничого робыты,
(А зъ роду мабуть-то що не плоха була)
Такъ лаяты болото почала:
«Отце поганая багнюка!
Глянь, пузырится якъ, зъ-нечевья клекотыть.
Тутъ певнее нищо ни ходыть, и ни сыдыть
Одна черва, мовлявъ, кишыть,
Да де-колы повзе по кушыру гадюка,
Уже колыбъ тутъ воленька мени!…
Такежъ брыдке, таке мерзене,
Поржавило, видъ жабуру зелене,
Не хочется паскудытся въ багни
А тобъ.....»
 Що жъ ій Болото одвичало?
«Де ты сама, добродійко?» спытало.
А Верша гомоныть на дни.