От тобі й гора безсмертна!
Думав вічне жити,
Аж приходиться на нії
Голову зложити.
Що ж робити, як зложити?
Не буду втікати!
Мудрий вміє в світі жити,
Вміє і вмирати.
«А чи маєте ви міру?» —
Соломон питає.
«А бог її святий знає!» —
Хтось відповідає.
«Соломон із мене ростом,
Беріть з мене міру!»
І узяли з нього міру
На чистую віру.
Взяли міру і по нії
Домовину збили,
А по тії домовині
И яму припустили,
Припустили і скінчили.
«Почекайте, люди!
Ану, ваша домовина
Чи до міри буде?»
«Ану, справді! — кажуть люди. —
Ляж у домовину.
Чи якраз вона пристане
Давидову сину?»
І пристала домовина,
Ніби вона сама.
«Ану, в яму опустіте:
Чи пристане яма?»
Опустили його в ямуі
«Ну, спасибі, люди,
Засипайте Соломона,
Другого не буде!»
