Согрішив Адам безгрішний,
Єва согрішила,
Та всему змія виною:
Змія підкусила.
І вона ще була в раю,
Як господь з'явився,
І на нюю, на лукаву,
Перший гнів ізлився:
Кругом саду того злого
Полум'я піднялось,
Підійнялось і, як море,
По саду розлилось; ,
І зайнявся сад нещасний
І не погасає,
І вогонь той мир хрещений
Пеклом називає;
Там навік змія палиться
І палитись буде,
І із нею всі чортяки
І грішнії люди.
Незабаром відімкнулась
І північна брама
І промовив бог до Єви,
Єви і Адама:
«А ви, люди, не хотіли
В раю шануватись,
Тепер будете сльозами
Хліба дороблятись».
І дав жменю їм насіння,
Заступ, дві лопати,
І послав на землю жити,
Землю обробляти.
І пішли вони із раю,
І сльозами вмились.
Вони чули, як за ними
Брами зачинились.
