І взяв господь тую землю,
Ходить, розсіває.
А Сатанаїл невдячний
Думоньку гадає:
«Щоб землі собі у бога
Вкрасти, заховати,
А потому в своє ім'я
Землю збудувати».
І роздумав свою думу
На взиск чи на згубу:
Тілько господь відвернувся
Хвать землі у губу!
А бог ніби і не знає:
Ходить засіває.
І засіяв, як годиться,
1 благословляє.
«Рости-рости, моя земле,
Куди зглянуть очі:
Від восхода до полудня
І до полуночі!»
І земля рости зачала
І кінця не мала;
І зеленая травичка
Землю устилала.
Та і тая, що у губі,
Свого бога знає:
Росте живо, виростає,
Губу розпирає.
І зачав той нечестивий
Харкати, плювати,
І почали з того скали
Й гори виростати,
І земля землею стала,
Тілько посвятити.
Але нічка наступала,
Тра було спочити.
