Вгамувалися багаті
І не обдирали,
Лиш не сим, то другим люди
Бога прогнівляли.
Було святенько, неділя;
Дзвони задзвонили
І до церкви на молитву
Каждого будили.
І набожні повставали,
Як годиться, вмились,
Надягнули, хто що має,
Богу помолились.
І на утрені стояли
В церковці святії...
Та не так-то воно було
В їдній хаті злії.
І там рано позбуджались,
Та роботу мають:
Їдні закришку щіпають,
Ті — дрова рубають;
Господиня їсти варить;
А господар хати
Ще до служби пообідав
Та й пішов орати.
І оре він серед поля,
На воли гукає,
Аж господь іде до него,
Йому розважає:
«Що ти робиш, чоловіче?
Неділенька, свято!»
«Таких свят, — плугатар каже, —
Є в року багато!»
1 скарав його син божий
Карою своєю:
Плуг, плугатар і погонич
Щезли під землею.
