Лірика (Гофмансталь)/Терцина II

ТЕРЦИНА
II
 

Години! що ми на блакиті моря
У них вдивляємось і з рум'янцем
Смерть пізнаємо легко і без горя,

Немов дівчата, що з блідим лицем,
З очима велими, — й котрим все зимно, —
Увечер німо дивляться прямцем

І знають, що тепер життя нестримно
Перепливає в трави й в дерева
Із тіл їх, і чепуряться задрімно,

Немов свята, що кров'ю вся сплива.

 
ТЕРЦИНА