Лірика (Гофмансталь)/Провесна

Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Провесна
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ПРОВЕСНА
 

Іде борвій весни
В стежках в наготі,
Дивні є речі-сни
В його витті.

Він там колихнувсь,
Де плач тремтів,
Волоссям вгорнувсь,
Що в льоті розплів.

Струснув він додолу
Квітки акацій
І в тіло вдув холод,
В живе-гаряче.

До посміхнених
Уст він приліг,
М'які і проснені
Ниви пробіг.

Він флейтом прослизся,
Мов хлипання клич,
При сонній пронісся
Заграві в ніч…

Німий влетів він
В світлиці в шептанні
Й лямпадку згасив він
У нахилянні.

Іде борвій весни
В стежках в наготі,
Дивні є речі-сни
В його витті.

Крізь стежини
Голі, в просонні,
Вітер гонить
Зблідлі тіні


Й запах той,
Який привів
Він, звідки ще вчора
З ним прилетів.


ПРОВЕСНА