Лірика (Гофмансталь)/Дехто дійсно
| ◀ Терцина III | Лірика пер.: Іван Крушельницький Дехто дійсно |
Юнак серед краєвиду ▶ |
|
Д Е Х Т О Д І Й С Н О
Дехто дійсно мусить там умерти,
Де черкають весла кораблів вантажних,
Інші ж мешкають вгорі при кермі,
Знають льоти птиць і зоряні країни.
Дехто завжди риється в утомі
Біля коренів життя в безладді,
Іншим встелено престоли
У Сибіль, у королівен,
І вони сидять там, наче вдома, —
На безділлі голови і руки.
Але тягнуться з життя їх тіні
У життя те інше їм назустріч
І бездільні — з тими, що в утомі,
Зв'язані, немов земля з повітрям.
Я не можу одігнать з повіків
Втому призабутого народу
Й оддалити від сполоханого серця
Дальних зір німе падіння.
Тисяч доль спрядається з моєю,
Їх усіх буття перекидає,
Але часть моя — більш, як життя отого
Полум'я струнке й вузенька лютня.