Лірика (Гофмансталь)/Дехто дійсно

Лірика
Гуґо Гофмансталь
пер.: Іван Крушельницький

Дехто дійсно
Львів: «Листки мистецтва», 1920
ДЕХТО ДІЙСНО
 

Дехто дійсно мусить там умерти,
Де черкають весла кораблів вантажних,
Інші ж мешкають вгорі при кермі,
Знають льоти птиць і зоряні країни,

Дехто завжди риється в утомі
Біля коренів життя в безладді,
Іншим встелено престоли
У Сибіль, у королівен,
І вони сидять там, наче вдома, —
На безділлі голови і руки.

Але тягнуться з життя їх тіні
У життя те інше їм назустріч
І бездільні — з тими, що в утомі,
Зв'язані, немов земля з повітрям.

Я не можу одігнать з повіків
Втому призабутого народу
Й оддалити від сполоханого серця
Дальних зір німе падіння,

Тисяч доль спрядається з моєю,
Їх усіх буття перекидає,
Але часть моя — більш, як життя отого
Полум'я струнке й вузенька лютня.

 
ДЕХТО ДІЙСНО