| ◀ Тан. Нариси з чукотського житя | Лїтературно-науковий вістник Річник IX. Том XXXVI Книжка X Новий Амадіс (Йоган В. Ґете) |
В. Гнатюк. Польська правда і руська ненаситність ▶ |
|
|
ЙОГАН В. ҐЕТЕ. |
НОВИЙ АМАДІС.
В острог завдадуть мене
Ще було хлопям;
Лїта йдуть, — дитя мале,
Мов сиджу я там
В матернім надрі.
Ти лиш, казочко, менї
Була другом ран,
І я ріс — герой, велит,
І як принц Іван
Пробігав я сьвіт.
Замки криштальні ставляв,
Знов їх бурив я,
Ясним списом прошибав
Черево змія:
Так, я мужем слив.
По лицарськи слобонив
Я княжну з тюрми;
Вдячна просить до стола,
Я був чемний — ми
Сїли до вина.
Ах, цїлуй — то хлїб богів,
Як вино палкий!
Я на смерть її любив!
В сонця луч ясний
Вид її вбирав.
Хто ж менїї її забрав?
Де є чари ті,
Щоб її в бігу вняли?
Де той край її?
Де є шлях туди?