ЛНВ/31/9/Вже червоні ті зелені віти…
| Лїтературно-науковий вістник Том XXXI. Книжка IX Вже червоні ті зелені віти… (Надїя Кибальчич) |
Присьвята ▶ |
|
Вже червоні ті зелені віти
І палають нїби у огнї.
Як огнище догоріло лїто
І осїнні тихо тлїють днї.
Вишнї пишно по садах убраті,
Та далеко гень бринять вони.
І жевріють, золотом багаті,
Скрізь широколистії клени.
Чисте небо, поховались хмари.
Швидко поле і той лїс засне;
Мов повітря напоїли чари
Й все голубить сонечко ясне.
Листє в лїсї стиха облїтає
Та на землю темную спада.
Всїх природа приязно витає,
Хто про неї тепера згада,
Хто полюбить вроду тиху й блїду —
Цїм хороша нічняя пора…
Згасло лїто, згинуло без слїду;
Все навколо вяне, замира.
|
Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі. Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому. |