Кіевская старина/1887/17/Универсалъ гетмана Скоропадскаго о переводѣ „книгъ правнихъ“ на малорусскій языкъ

Універсал гетьмана Скоропадського про переклад „книгъ правнихъ“ малоруською мовою.

Покійний наш професор, О. Ф. Кістяковський, видавший в 1879 р. у Києві величезний рукопис, під назвою: «Права, по которымъ судится малороссійскій народъ», у своїй передумові до цього видання (стор. 5—9) початок всезбірки та перекладу «правнихъ книгъ», т. б. тих кодексів та збірників, які використовували малоросійські суд, відносилися до гетьманства Данила Апостола та царюванню Петра II. Така і загальноприйнята думка у нас у цьому питанні.

Додаємо нижче універсал гетьмана Скоропадського від 16 травня 1721 р. не залишає сумнівів у тому, що справа перекладу, якщо не всезбірки діючих в Малоросії законів розпочато ще в царювання Петра I-го, за рік до смерті гетьмана Скоропадського і без сумнівів згідно його заступництва. Крім цього нового, зовсім невідомого факту, в універсалі привертає до себе увагу те місце, де гетьман говорить: «Зайшовъ... указъ.. правніе книги на наше русское виложити нарѣчіе», тоді як указом 1728 року вимагалось перекладати ці книги «на великороссійскій языкъ». На жаль самого указу немає і нам невідомі його мотиви. В тім, про них можна здогадатися. На малоросійські суди падали докори у хабарництві та кумівстві, які доходил до державця і їм доносили гетьману. Гетьман заступався за суди; але не міг він не бачити, що главною причиною зловживання в них служили протиріччя законів, винятковість із джерел і недоступність їх мовою. Звідси необхідність перекладу та всезбірки. Універсал називає обраних перекладачів, вказує деякі надані їм кошти. Чи було щось створено у виконання «премоцнѣйшаго указа», — не знаємо. Первісні пам'яткі цієї роботи до нас не дійшли; не вказано їх і «правная» комісія 1730 р., але може бути вони десь зберігаються із часом з'являться. Будемо поки що втішатися універсалом. На титулі він виголошує наступне:

«Всѣмъ, кому колвекъ о томъ вѣдати належитъ, особливе пану полковникови гадяцкому, зъ старшиною его полковою и сотниками, симъ нашимъ объявляемъ унѣверсаломъ, ижъ зайшолъ насъ премощнѣйшій царского священнѣйшого величества, государя нашего всемилостивѣйшого указъ таковой, дабысмо повелѣли правніе книги, зъ которихъ зде въ Малороссіи всякіе справи судими бываютъ, а именно Саксона, Статутъ великого князства литовского и Порядокъ, зъ полского діаліекту на наше руское виложити нарѣчіе; якое монаршое мы исполняючи повелѣніе, назначаемъ на исправленіе того дѣла п.п. Александра Ситенского, писара полкового гадяцкого и Захарія Рощаковского, знатного товариша войскового, которіе повинни неотложно книгу правную Саксона, разобравши по секстерне, перекладати на здѣшнее нарѣчіе. У помощъ зась для писаня опредѣляемъ писцовъ Андрѣя Пѣщанского и Григорія Балясного, бывшихъ при судій енералномъ, такожъ писара городового опошнянского. А болше, если того будетъ указовать потреба, позволяемъ имъ же п.п. Ситенскому и Рощаковскому, когда могутъ въ томъ гадяцкомъ полку зъ годнихъ до переписки усмотрѣвши въ школахъ, чили где инде, употребити. А переложивши скилка секстерновъ, заразъ оніе сюда, къ намъ, оніе прислати повинни. Въ чомъ абы имъ п.п. Ситенскому и Рощаковскому, где надлежатиметъ, свѣдчана была неотмовная помощь, особливе въ зисканю писцовъ, пилно рейментарско упоминаемъ и приказуемъ. Данъ въ Глуховѣ, мая 16, року 1721.

А на препитаніе тихъ писцовъ и на папѣръ вираженному въ семъ нашемъ указѣ дѣлу потребнихъ, мѣетъ панъ господарь гадяцкій зъ нашей покуховнихъ, до скарбу войскового вибираючихся, по слушности и по потребѣ приказать видавати, повелѣваемъ.

Звишменованный гетманъ рукою власною».

Повід. Ол. Лазаревський.



Суспільне надбання

Ця робота перебуває в суспільному надбанні в усьому світі.


Цей твір перебуває в суспільному надбанні в усьому світі, тому що він опублікований до 1 січня 1929 року і автор помер щонайменше 100 років тому.