Чи ти, серце, забудеш світову скорботу і прийдеш од [чарівної всевідущої] „Джемшідової чаші“,

Чи ти оддасися радощам-веселощам, чи прийдеш із побожного манастиря шейха святої Мекки, —

 То, хоч би ти власним ротом умів хапати птахів щастя, а коли ти кримчак,

 Дак ти вже не людина! приходь хоч із чудового раю!

Привітаєшся — привітання твого не приймуть, не скажуть: „а! прохаємо!“, адже ти кримчак,

Хоч би прийшов ти до них од пречистої гробниці пресвятого Пророка.

 Раз із тебе кримчак — не спитають у тебе про благодать райських вод,

 Хоч би прийшов ти з садів вишнього раю, чи з едема.

Якщо ти хочеш, Хильмі, щоб тебе вшанували кримські володарі,

То приходь із краю франків, або од арабів, або од персів.