Краєзнавство/1927/1/Краєзнавство і шкільний програм

Краєзнавство
1927 – № 1 

Краєзнавство і шкільний програм (Дм. Зайцев)
Харків: Український комітет краєзнавства, 1927

 Дм. Зайцев.
Краєзнавство і шкільний програм.

На тему „краєзнавство і учитель“, „краєзнавство в школі“ та ин. написано вже чимало. Ще більше говорено про це на різних конфе­ренціях та з'їздах, починаючи від районових і до всеспілкових. Над „краєзнавством“ сидить що-вечора наш масовий шкільний робітник і у великому місті, і на далекому хуторі, підготовлюючи свою роботу в школі на завтра.

Проте, до цього часу в цьому питанні багато ще є неясностей та плутанини. Головна причина цієї плутанини полягає в тому, що зміша­лися два питання: роля учителя, як краєзнавця-громадянина, і крає­знавча робота учителя в школі, як основа шкільної роботи.

Ми не будемо вже зупинятися на першому і з'ясовувати ролю учительства в справі вивчення місцевого краю. Ще за тих часів, відколи почали виникати в старій Росії різні місцеві наукові товариства, учи­тельство зайняло в них поважне місце і займає його до цього часу. Навіть більше, — учитель, як часто-густо єдина культурна сила нашого села, вже усвідомив себе на цій роботі і зробився головним організа­тором і практичним робітником на полі сучасного краєзнавства.

Нас цікавить друге питання — краєзнавча робота в школі. Тут у нас до цього часу багато незрозумілого і непогодженого і, що найгірше, ще так багато абстракції.

З одного боку педагогіка, використовуючи всі дані фізіологічного та соціологічного порядку, які були в її розпорядженні, з'ясувала крає­знавчу основу та її необхідність для нашої школи. Теоретичні міркування знайшли собі втілення у відомих програмах ГУС'а, де в основу шкільної роботи було покладено вивчення трудової діяльности місцевого населення у відповідному місцевому оточенні природньому та соціяльному. Закрі­плена програмами краєзнавча основа шкільної роботи була передана в масу учительства і прийнята нею. Велику ролю в популярізації її відограла перепідготовка та праця в самоосвітніх учительських гуртках. Ми спостерігаємо, що гасло, виголошене Н. К. Крупською на одній з конференцій, а саме: „підготовка краєзнавча повинна стояти в справі підготовки учительства на першому місці",— знайшло собі широкий від­гук і спроби переведення в життя. Нарешті, де-які заходи було вжито й нашою Наркомосвітою за-для того, щоб підготовити студенство педа­гогічних вузів до переведення шкільної роботи на краєзнавчій основі.

Але тут наступає той момент, коли справа виявляє свою другу сторону, коли краєзнавство в школі, разом з програмами, учителем і дітьми опиняється у тому трагічному становищі, яке ми спостерігаємо скрізь, коли ближче приглянемося до більшости наших шкіл.

Програми, за-для того, щоби забезпечити краєзнавчу основу шкіль­ній роботі і певну долю ініціятиви й творчости з боку учителя, пода­ються дуже короткими, схематичними. Вступна стаття до програмів пропонує учителеві „заповнити схему програмів місцевим матеріялом". Тут і повстають перед учителем два основних питання: як заповнювати ці програми місцевим матеріялом і як потім користуватися ними в школі.

Ці два питання біжучої щоденної роботи учителя ще остаточно не розв’язані для масового робітника. Зайвим доказом цьому може послу­жити стаття, що її надруковано недавно в „Известиях ЦБК“ , № 10, 1926 р.

Життя вимагає того, щоби допомогти масовому вчительству найшвидче розв’язати обидва питання. Першого з них ми спробуємо торкну­тися зараз. Робота по складанню програмів, „розгортання комплексів", як прийнято у нас висловлюватися, примушує учителя здебільшого думати над тим, як планувати комплекс (себ-то, матеріял) і де цей матеріял здобути. Планування матеріялу передбачає в першу чергу з ’ясу­вання обсягу того матеріялу, що його треба вкласти в схему Порадника; обсяг треба мислити в розумінні територіяльному і кількосному. В прак­тичній щоденній роботі учителя часто-густо можно зустрінути або вели­чезне нагромадження матеріялу, або занадто обмежену кількість фактів, явищ і вправ. В одніх випадках, в підтемі „наша кооперація", відпра­вляючись від тих продуктів, що продаються в місцевій кооперативній крамниці, учитель сягає до рочдельських кооператорів у один бік і до кави, фінікових пальм, кокосових горіхів і, нарешті, до тих крабів, що лазять по стовбурах пальм за цими горіхами (бо відповідний малюнок він бачив випадково у старому ілюстрованому журналі) — у другий. В иншому випадку матеріял не виходить за межі чотирьох стін коопе­ративної крамниці та коліру даху її. По-за кількістю матеріялу, в по­дібній темі змішується без усякої системи й район села, й Великобри­танські острови, й південна Азія, й своя округа і т. ин.

Отже першим завданням учителя буде з’ясувати межі того поняття, яке звязане з темами або комплексами: „наша кооперація", „охорона нашого здоров’я", „осінні роботи на селі", „свійські тварині" та ин. Щоби зробити це правильно, треба орієнтуватися не тільки на вік і розвиток дітей, але й на місце даної теми в загальному чотирьохрічному програмі. Спостерігаючи розгортання комплексу, можна часто-густо зустрінути ту помилку, коли учитель бере тему, як саму, окрему, в ліпшому випадкові, як тему в межах тем одного лише свого року навчання. Конче потрібно, приступаючи до роботи і обмірковуючи мате­ріял, заглянути не тільки у решту комплексів даного року, але й до всіх наступних років. Лише тоді ясно визначаться межі тих районів, які потрібно охопити даною темою. Чи це буде тема, що торкатиметься лише сільського кооперативу й лише намітить звязок з кооперацією округи; чи це буде тема, яка від вивчення місцевого сільського коопе­ративу мусить довести дітей до розуміння місця кооперації в справі будування соціялістичного життя в радянських республіках; чи, нарешті, виходячи від продуктів місцевої крамниці доведеться справді через наші бурякові плантації заглянути і до чайних плантацій Ост-Індії і до місць, де збирають і уживають кокосові горіхи, себ-то поширити зір дитини до меж всього світу.

Визначення точних територіяльних меж веде за собою й визначення тої суми о б ’єктів, явищ і трудових звичок, які в натурі розміщаються в цих межах і підлягають вивченню в даній темі. Тут буде ясним, чи при даній темі торкатися батьків кооперативного руху на світанку його зародження, чи цей матеріял піде далі, через рік, два, а поки що слід обмежитися вивченням особливостей даної кооперативної організації, напр., крамниці і порівняти її з приватною і т. ин. Тоді буде видко, чи торкатися тепер-же кокосових пальм і крабів, чи черга дійде до них потім, а може останніх і зовсім не доведеться торкатися.

Спроби вказати конкретно цей розподіл матеріялу по роках на­ вчання ми знаходимо в невеликій книжці Б. В. Ігнатьева „Краеведениеи школа“, а також на де-яких зразкових програмах, складених до­свідно-показовими установами. Але, на нашу думку, це питання вимагає ще більшої конкретизації.

Без такого підходу буде забігання вперед, непотрібне повторення старого, а це, пригадаємо, особливо часто мало місце в перші роки практики комплексової системи в школі, і в загальному чотирьохрічному комплексі.— надмірна деталізація одної групи явищ і об'єктів і пробіли, пропуски в другій.

Точне визначення обсягу матеріялу в розумінні територіяльному і кількосному допомагатиме одночасно і знайденню доцільних методів ро­боти з дітьми. Учитель, який до цього часу переводить так звані „сло весні" або „сидячі" комплекси, у якого, за винятком математики, „бе сіди" та „розмови" займають 90 відсотків усього часу, цей учитель, проробивши зазначену вище роботу, мимоволі підійде до методів більше активних.

Слідом за плануванням, виникає потреба у відшуканні того матеріялу, який за загальною схемою треба вмістити в розгорнутий план комплексу, а потім і проробити с дітьми. Цей матеріял можна розподі­лити на дві групи: частину його учитель мусить розшукати і підготу­вати ще до початку роботи, підчас самого складання робочого плану, другу частину будуть здобувати в процесі роботи самі діти, під керуванням учителя. Оскільки ми торкаємося зараз лише підготовки учителя до роботи, для нас більший інтерес має матеріял першої групи. Джерел для здобування матеріялу учитель має два: в ліпшому випад­кові— книжка й оточення, в гіршому саме оточення. Книжка є необхідна учителеві тоді, коли треба матеріял підібрати відносно всього світу окремих держав, радянських республік. В де-яких округах краєзнавчі організації забезпечили шкільного робітника літературою що до своєї округи. Так, Вінницьке, Кам'янецьке, Миколаївське і почасти Волинське учительство має змогу при підготовці користуватися уже літературними даними про свою округу. Матеріял, що торкається инших округ, окре­мих районів та сел і міст, доводиться завсігди здобувати самому не сподіваючись на літературні дані. їх дуже мало і до того ж вони роз­кидані по різних періодичних виданнях і мало приступні для масового робітника. Як видко, головним джерелом буде не книжка, а саме ото­чення. Тому, учитель, працюючи над програмами, наперед повинен роз­межувати дані, які треба взяти з літератури, й головну увагу звернути на дані, які доведеться шукати навколо.

В першу чергу треба знайти такі матеріяли, які потрібні за для того, щоби допомогти учителеві взагалі орієнтуватися в темі й надати ро­боті правильний напрямок.

Прикладом може служити підготовка під теми „шкідники наших садків і городів". В залежности від місцевих умов, які можна пізнати лише тут на місці, а не з літератури, ця підтема може мати два варіянти. Коли район культурний, що-року веде успішну боротьбу з шкідниками, увагу дітей доведеться звернути не тільки на саміх шкідників, їхню шкоду, але й на засоби боротьби, на досконале вивчення їх, може на практичне ознайомлення з виготовленням різних кілець або розчинів, нарешті на перевірку впливів різних засобів боротьби на комах в залежності від різної погоди, різних стадій та ин. Але, коли даний район мало куль­турний, коли в ньому не знайдеться ні одного приладу для обризкування і т. ин., зазначена проробка підтеми має меншу цінність, бо до­ ведеться лише „говорити“ про все це, проробити „словесно".

Проте, великої педагогічної, а разом з тим і громадсько - корисної цінности набуває в останніх умовах проробка підтеми в иншому на­прямку: обслідування садків, виявлення головних шкідників, вивчення біології їх, підрахунок шкоди, що наносять вони що-року селу, підраху­нок того, що можна було б зробити для громади корисного на ту суму, яка гине що-року, здобування засобів для боротьби, нарешті, органі­зація боротьби з шкідниками в шкільному садку, або у одного з бать­ків, що підпав уже під вплив шкільного колективу.

Цей приклад яскраво вказує на те, що учителеві потрібно добре знати життя свого села або району, щоби досягти найбільшого успіху в своїй роботі не тільки з боку педагогічного, але і з погляду на куль­ турну роль трудової школи на селі. Завсігди є потреба у відомостях і инщого характеру, яких вима­ гає вже саме переведення педпроцесу, але треба підготувати їх зарані. До них належать ті чи инші дані, напр., про кількість населення в районі, про головні галузі кустарної промисловосте району, про поширення тих чи инших хвороб в районі і т. ин. Одні з цих відомостей доведеться використати при складанні задач, инші при виборі прикла­дів для граматичних правил і т. ин. Инші треба мати для того, щоби перевіряти наслідки роботи самих дітей, або для належного керування підчас дитячих досліджень.

Підготовляючи матеріял, відшукуючи його в оточенні, учитель пови­нен вияснити всі джерела, які він може використати. В додаток до влас­ної здатности і звички учителя уважно приглядатися до оточення і розбиратися в ньому, можна вказати на сільраду, громадські організації, агронома, лікаря, жінорганізатора, уповноваженого по дитруху, старих мешканців села і ин. Поїздки до району дають змогу використати від­ повідні установи і осіб в районі, а також опорну семірічку. Учитель по­ винен звикнути листуватися з окрметодкомом, місцевим краєзнавчим товариством, довідковим бюро при Будинку Освіти, при педагогічних часописах.

Підкреслюючи потребу ґрунтовної і чіткої підготовки програмів, ми мусимо вказати ще на такі заходи в цій справі.

Підчас розгортання комплексу учитель мусить робити помітки про справочний книжковий матеріял. Ці помітки, зібрані потім відповідними організаціями, як окрметодкомами, культосвітніми комісіями окрфілій спілки, Будинками освіти і ин., мусять, нарешті, визначити зміст тої мінімальної педагогічної і загально-освітньої бібліотечки, яка потрібна для кожної школи, і без якої неможлива нормальна робота за комплексовою системою. Разом з тим, учитель повинен подбати і про те, щоби при даній школі зберігався весь матеріял, який він здобув при підго­товці до роботи, або вже підчас самої роботи. Недавно одним з авто­рів в педагогічній літературі було порушено питання про „шкільний лі­топис". Гадаємо, що поруч з таким літописом у кожній школі мусить бути зшиток, або краще папка, де зберігатимуться указані матеріяли. Особливість цих матеріялів— служити не стільки загальній краєзнавчій справі і не для передачи окрметодкомам у вигляді сирого матеріялу (можна і для цього використати їх в копіях), скільки бути основою для майбутньої роботи і даного учителя і його можливих наступників, осно­вою для складання планів роботи для даної школи в даних умовах.

Отже, уважна робота над програмами і ретельна підготовка матеріялу до них є передумовою до переходу шкільної роботи на краєзнавчу основу. Над деталізацією цієї справи і організацією постійного відповід­ного інструктажу масового шкільного робітника повинні поробити окрметодкоми під загальним керуванням Наукпедкому.