кошуля

кошуля

Кошу́ля, лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Гол. II. 18. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай козаку білую кошулю. Чуб. V. 373. 2) Струпья на головѣ ребенка. КС. 1893. VII. 80. Вх. Зн. 29. Ум. Кошу́ле(о)нька, кошу́лечка, кошу́лька. Головонька змита і кошуленька біла. Мет. 287. Ой ходить сон по улонці, в білесенькій кошулоньці. Макс. В тонких білих кошулечках козака водили. Чуб. V. 306. Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кошу́ля, лі, ж. 1) Рубаха. На нім кошуля як біль біленька, як біль біленька, як лист тоненька. Гол. II. 18. Ой мати-мати, вчини мою волю, передай козаку білую кошулю. Чуб. V. 373. 2) Струпья на голове ребенка. КС. 1893. VII. 80. Вх. Зн. 29. *3) Род травы. Сл. Яворн. Ум. Кошу́ле(о)нька, кошу́лечка, кошу́лька. Головонька змита і кошуленька біла. Мет. 287. Ой ходить сон по улонці, в білесенькій кошулоньці. Макс. В тонких білих кошулечках козака водили. Чуб. V. 306. Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28