Коротке звідомлення про діяльність Української Академії Наук у Київі за 1919–1924 рр.

Коротке звідомлення про діяльність Української Академії Наук у Київі за 1919–1924 рр. (1925
Українська Академія Наук
Видання: Київ: Українська Академія Наук, 1925.

——————

Обкладинка
УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК
 
КОРОТКЕ
ЗВІДОМЛЕННЯ
 
про діяльність Української Академії Наук
у Київі за 1919–1924 рр.
 
У КИЇВІ
1925
 

УКРАЇНСЬКА АКАДЕМІЯ НАУК

 
КОРОТКЕ
 
ЗВІДОМЛЕННЯ
 
про діяльність Української Академії Наук у Київі
за 1919–1924 р.р.
 
У КИЇВІ
1925

[061(47.71)2]

 
Дозволяється випустити в світ.

Невідмінний Секретар Академії Наук,

акад. Агатангел Кримський.

 
З друкарні „Червоний Шлях“ — УАН.
Зам. № 2027.—500.

I.
Вступні уваги.
Українська Академія Наук являє собою в буквальному розумінні дитину революції, — повстати могла вона і розгорнути свою роботу тільки тоді, коли впав старий режим, який не визнавав не тільки політичних, ба навіть культурно-національних потреб українського народу, не визнавав самого права його бути нацією. Академія Наук, як завершення й укоронування наукової роботи попередніх поколіннів і взагалі цілої низки національно-культурних заходів, виникає вже по революції 1917 р., коли український народ політично й культурно входить рівноправним членом у сім'ю народів світа. В основу Академії покладено було довгу підготовчу роботу попередників, з яких треба тут згадати Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові (з 1892 р.) та Наукове Товариство в Київі (з 1907 р.), що згуртували побіля себе й виховали кадри учених дослідників у всіх галузях знання і тим самим перші положили підвалини під нову будівлю Української Академії Наук.

Думка про заснування у Київі Академії зродилася з початком революції, бо вже р. 1917-го Наукове Товариство в Київі взялося було розробляти відповідний проєкт. У травні 1918 р. скликано було комісію з відомих учених (академики — Багалій, Вернадський, Кістяковський, Кримський, Туган-Барановський, Тутковський та ин) і наслідком роботи комісії була низка підготовчих праць[1], а також статут і штати Академії Наук, затверджені 14 листопада та 31 грудня 1918 р. Комісія виходила з тієї думки, що нова Академія повинна, з одного боку — «ні в чому не порушувати основні риси будови всіх Академій Наук, які стоять на порівні сучасних вимог: їхнього суворо-наукового характеру, вільного від будь-яких впливів на наукову працю»[2]; але й з другого — взяти на увагу всі ті вимоги, які поставив перед наукою самий час заснування Академії. «Головні особливості в організації Української Академії Наук, — читаємо в цитованій допіру записці, — звязуються з тим, що вона твориться в XX сторіччю підо впливом рівночасної сили двох потоків, які викликають її до життя і з яких один — то національна самосвідомість українського громадянства, а другий — то неминучі заходи, щоб видобутися з наслідків усесвітньої кризи»[3]. Ці двобічні вимоги й лягли в основу організації нашої Академії Наук та і всенької її наукової роботи од початку аж до цього часу, і через те вона й різниться в своєму укладі од инших академій на світі.

Академія наша поділяється на три відділи: I-й історично-філологічних наук, II-й — фізично-(природниче)-математичних і III-й — наук соціяльних.

У першім Відділі — на відміну від академій усього світу — зосереджено насамперед ті парості знання, що мають на меті дослідження українського народу (історія, історія мови та письменства, етнографія, археологія, мистецтво, історична географія). Поруч з тим розроблено і цикл загальних історично-філологічних наук. Усього для першого Відділу Статутом призначено 22 катедри, з яких нині обсаджено вже 17 головніших. Робота Відділу, як нижче буде подано, провадиться головним чином по його постійних комісіях.

Другий Відділ — фізично-математичний — також на відміну від инших академій — звертає особливу увагу на розвиток наук прикладних, а тому поруч з основною класою наук математичних та природничих на йому зорганізовано класу прикладного природознавства. Статут одводить на II-й Відділ 30 катедр, з них обсаджено нині 22. Робота Відділу провадиться головним чином по лабораторіях, кабінетах, музеях та інститутах, а збирання матеріялу й досліди також і серед чисто природніх умов.

Третій Відділ — соціяльних наук — так само розпадається на дві класи — юридичних та економічних наук. Статутом призначено на цей Відділ 20 катедр, з яких обсаджено нині 6. Праця провадиться по комісіях та інститутах.

Опріч установ, належних до Відділів, при Академії є установи загального значіння — як Всенародня Бібліотека (з філією у Вінниці), Центральний Архів, Музей Мистецтв, Акліматизаційний Сад, Краєзнавча Комісія, а також при Спільному Зібранні — Антропологічний Музей і т. и. Кожен Відділ має свої видання, як періодичні, так і окремих праць.

На чолі Академії стоять: Спільне Зібрання (конференція всіх академиків), Голова-Президент Академії і Президія, а для справ господарчих — Управа.

Організаційна і наукова робота Академії починається вже з кінця 1918 р., але ширше вона розгорнулася була, як показує звідомлення за перше півріччя, вже в 1919 р. Велике число академічних установ саме тоді входить у життя, організується й починає роботу збирання й обробка наукового матеріялу. І вже перші часи показали були широкий розмах у роботі, і то не в самій організаційній, але в органічній, що виявила себе одразу вже певними наслідками. Вже звідомлення першого півріччя констатувало, що Академія «являє собою не яку-небудь наукову оазу, не якийсь малий науковий гурток, одірваний од духового життя народу і суспільства, але осередок, огнище наукової праці, до якої широко притягає відповідні наукові сили, працюючи разом на користь народу, або краще сказати — усіх народів, що проживають на Україні, на користь і всесвітньої науки та всієї людськости»[4]. І де далі — робота ця збільшується й притягає до себе увагу наукових кругів та починає ставати відомою й за кордоном.

І безперечно, наслідки роботи могли-б і далеко показнішими бути, як-би не такі тяжкі були для наукового життя обставини недавно пережитого шостиріччя.

Дитина революції, Академія наша, на жаль, зазнала на собі і всіх недогідних умов нашого переступного мінливого часу. Обставини громадського й політичного життя часто руйнували наукові плани, а взагалі хоч і не спинили роботи в Академії, то не давали виявити її на повну міру й подавати результати її на вжиток широким кругам трудящих. Політичні переміни, громадянська війна, що на Україні аж надто довго тяглася, крайній матеріяльний занепад у краю, розпорошення наукових і взагалі культурних сил, незабезпеченість культурних працівників та установ, розвал техніки — усе це давалося в знаки молодій нашій Академії й надзвичайно прикро одбивалося на всенькій її роботі, гальмуючи її, зменшуючи розмах, уводючи в занадто обмежені, тісні рямці. Не раз перед Академією ставало навіть питання про саме її існування, не раз життя її висіло на волосинці. Ця загроза стала була перед Академією вже в другій половині 1919 р., після проробленої за півріччя великої організаційної роботи. Денікінський уряд намагався був зовсім закрити Академію, в усякому разі припинив усякі асигнування і мало не півроку Академія животіла без усяких матеріяльних засобів, держачись виключно на самопожертовній роботі її працівників. Увесь 1920-й рік академічна робота провадилася серед політичних перемін та громадянської війни, а 1921-й — серед цілковитої матеріяльної руїни, коли протягом вісьмох місяців Академія та її установи не мали ні звідки ані копійки на свою роботу. На початку 1922 р. нові штати виключили сотні академічних робітників, багато з них і сами розбіглися через невимовно тяжкі тодішні умови життя по містах. А ті, що зосталися, багато мусіли витрачати часу й енергії не так на наукову роботу, як на боротьбу за саме своє існування… Сміливо можна сказати, що історія світової науки не знає мабуть другого такого прикладу тяжкої боротьби за саму змогу існувати й розвиватись, як коротка історія нашої Академії. А що таки був і розвиток на перекір тяжким умовам — це покаже навіть найпобіжніший огляд здобутків нашої Академії за минуле шостиріччя її існування.

II.
Історично-філологічний Відділ.

Перший Відділ, тепер у складі 19 своїх членів (8 дійсних академиків, 9 позаштатних і 2 директори академічних установ з правами академиків Відділу) почав свою роботу 6 років тому, маючи 3 чоловіка академиків і 6 постійних комісій. Тепер самих установ він має 27, не рахуючи поодиноких учених з спеціяльними дорученнями. Не маючи змоги широко оглянути роботу установ I-го Відділу, обмежімося тільки сумарними відомостями про кожну з них.

Насамперед при Відділі працює три наукових Товариства — Нестора-Літописця, Історично-Літературне (обидва в Київі) та Т-во дослідників укр. історії, письменства й мови (в Ленінграді). Найближче завдання цих товариств, то популяризація тих наукових здобутків, які позначилися в сфері гуманітарних наук, українознавства зокрема. Через те, що умови друку ще й досі не вийшли з критичного стану, жадне з згаданих товариств не спромоглося на друкований орган і своє завдання справляють вони усно — доповідями на прилюдних засіданнях. Таких доповідів три товариства дали за один тільки минулий рік — 125, озиваючись майже на всі визначні події з обсягу українознавства, історії, письменства, мови, мистецтва і т. и.

Але не ці товариства, а комісії Відділу являються тими лабораторіями, в яких розроблювано ті або инші постійні наукові завдання, здебільшого на довгий час розраховані. Одні з комісій провадять далі свою біжучу роботу, підготовляючи й опрацьовуючи матеріяли для майбутніх виданнів; деякі вже дістали спроможність вийти з підготовчої стадії й наблизилися до опублікування наслідків своєї роботи, маючи на увазі насамперед практичні потреби в сфері українознавства.

От, Комісія для складання Словника Живої Укр. Мови, під керуванням акад. Кримського, за 6 років свого існування призбирала 710.250 карток, використавши всі попередні словники, а також мало не всі визначні твори художнього українського письменства після 1870 р., майже не зачеплені попередніми словарними працями. Використано теж силу етнографічних виданнів і творів наукових та публіцистичних, нарешті записів з народніх уст безпосередньо. Всього готового лексичного матеріялу має тепер Комісія стільки, що його вистарчило-б на українсько-російський словник утроє більший од найповнішого досі Грінченкового словника, і на такий самий словник російсько-український. Останній рік дав нарешті можливості приступити вже до друку хоч малої частини того багатого матеріялу. А саме — на замовлення НарКомОсвіти Комісія працює тепер над практичним словником української мови. Цей словник вже друкується (т. I вийшов), і, тепер треба думати, не в довгім часі заповнить ту прогалину, що так болюче одчувається саме тепер, підчас українізації життя та піднесення взагалі культурної роботи на Україні.

Подібну-ж роботу в своїй ділянці справляє й Інститут Української Наукової Мови (під керуванням акад. А. Кримського) з його секціями природничою, правничою, технічною, мистецькою та сільсько-господарською. Завдання Інституту — дати українську наукову термінологію з усіх галузів науки. Переорганізувавшись та поповнившись у минулому році, Інститут почав уже завдовольняти надто під цей час пекучу потребу в термінологічних словниках. Минулого року надруковано вже «Словника хімічної термінології» під редакц. О. Курило та «Словника геологічної термінології» акад. П. Тутківського. Друкується словник юридичний. Готові до друку словники математичної, зоологічної, медичної та ботанічної термінології й номенклатури.

Постійна Комісія для складання Історичного Словника Української Мови, під керуванням директора проф. Є. Тимченка, зібравши за 6 років своєї роботи по-над 230.000 карток і використавши всі важніші джерела, минулого року приступила вже до систематизації й упорядкування зібраного матеріялу.

Постійна Комісія для складання Історично-Географічного Словника української землі, під керуванням директора проф. О. Грушевського, вибирає матеріял для словника, в формі окремих звісток, зводячи ці звістки в цільні етюди й огляди і складаючи на підставі їх вже статті про окремі селища. Опрацьовано останнім часом Полтавщину, Остерський та Кролевецький повіти на Чернігівщині, Холмщину й Галичину.

Етнографічна Комісія та Музично-Етнографічний при їй Кабінет під керуванням акад. А. Лободи — з одного боку обробляють й популяризують призбираний за попередні часи матеріял, з другого — зробили початок вже систематичним з етнографічного погляду обслідам території України. Систематично одбуваються наукові екскурсії, що дали чимало етнографічного та музичного матеріялу, — останній за допомогою фонографічних записів. Надруковано «Програму для збирання етнографічних матеріялів (О. Курило) й «Програму для збирання відомостей за народніх професійних музик» (К. Квітки) і ин. Але величезний етнографічний матеріял, що назбирався вже в Комісії в формі старих і нових записів, усе ще дожидає спеціяльного етнографічного видання, без якого очевидно можуть появлятись тільки випадкові праці.

Археографічна Комісія, Історична й Археологічна секції під керуванням акад. М. Грушевського та Археологічний Комітет під керуванням акад. О. Новицького, дбають кожне в своїй сфері про пам'ятки старовини і мистецтва по всенькій території України, охороняють їх, а останній виконав ще й цілу низку спеціяльних праць по охороні пам'яток (Софія Київська, Андрієвська церква в Київі, Музейний городок у б. Печерській Лаврі і т. и). Останнім часом приступлено до складання археологічно-мистецьких карт України, вироблено докладну програму їх і почато опрацьовувати вже й відповідні матеріяли.

Кабінет Мистецтв під керуванням акад. Ф. Шміта, бібліотекою та колекціями, що в Кабінеті переховуються, допомагає студіям з обсягу мистецтва. Особливу увагу звернуто на музей дитячої художньої творчости, що зібрав по-над 10.000 дитячих малюнків — надзвичайно цінний матеріял до проблеми дитячої творчости.

Секція Українського Мистецтва під керуванням акад. О. Новицького, взявши участь у досліджуванні художніх цінностів, вилучених із церков та молитовних домів на Україні — по-перше врятувала багато коштовних пам'яток нашого мистецтва, а друге — розпочала систематичну працю над розробленням такої широкої теми, як золотарство на Україні, а також над складанням української мистецької термінології та великої колективної праці «Українське Народнє Мистецтво».

Постійна Комісія для видавання пам'яток новітнього українського письменства, під керуванням акад. С. Єфремова, виготувала академічне видання творів Котляревського (три томи) та Шевченка (до 10-х томів); опріч того пороблено деяку підготовчу роботу до видання творів Артемовського-Гулака, розроблено бібліографію взагалі українського письменства першої половини XIX в., упорядковано частково літературну спадщину Куліша, здобуто підчас спеціяльних поїздок до Ленінграду нові матеріяли чималої історично-літературної ваги. Комісія в спілці з Державним Видавництвом України приступила нарешті й до видання творів Шевченка (Щоденник і малюнки з вступними статтями та широкими коментарями).

Гебраїстично-жидівська історична Комісія, під керуванням акад. А. Кримського, працює над збиранням та обробленням архівного матеріялу до історії жидів на Україні. Матеріялу того зібрано вже стільки, що настала пора узятися й до його обробки, і за останній рік виділено і опрацьовується матеріял до історії жидів у самому Київі.

Комісія для дослідів над громадськими течіями на Україні, під керуванням акад. С. Єфремова, зібрала і опрацювала матеріяли про Гайдамаччину, Кирило-Методієвське братство, про громадські рухи 60-х років, про М. Драгоманова, Шевченківські демонстрації 1914 року, і згадані праці подавала прилюдно на своїх засіданнях. Має кілька збірок виготовлених праць, що дожидають своєї черги в серії академічних виданнів.

Педагогічна Комісія та Інститут Фізичної Культури при ній, під керуванням акад. Корчак-Чепурківського, розвивають свою діяльність у двох напрямках: вивчення питаннів фізичної культури в широкому розумінні та вивчення підстав трудової школи й історії освіти особливо на Україні. Для першого завдання Комісія й Інститут, опріч звичайного методу публічних відчитів, користувалися ще з цілої низки допомічних організацій (Анатомо-Антропометричний Кабінет, Фізіологічна Лабораторія, Лабораторія праці, Кабінет Антропо-Соціології та Евгеніки і т. п.). Питання Трудової Школи знайшли собі освітлення в низці педагогічних праць та покажчиків, частинно опублікованих, а надто в організації особливого Кабінету — Музею Трудової Школи.

Постійна Комісія для складання Біографічного Словника Діячів України, під керуванням акад. С. Єфремова, закінчує вибір імен для словника і приступає до складання основного списку імен і зведення до алфавіту усього зібраного досі карткового матеріялу. Разом із тим почато вже складання біографій, хоча воно й гальмується абсолютним браком коштів на оплату співробітників.

Опріч перелічених установ, саме в останній час зорганізувалася низка нових комісій: Для досліду первісної культури, Для досліду української історичної пісенности, Запоріжжя, Старого Київа, Старого Чернігова — всі під керуванням акад. М. Грушевського. Вони перебувають ще в стадії організації, яка гальмується між иншим і тим, що Центр одмовився останні дві комісії ввести в штат академічних установ.

Відділ має свої органи: «Записки Історично-Філологічного Відділу» (вийшло 4 томи), «Україна» (два томи) і видає серію окремих наукових праць під заголовком: «Збірник Історично-філологічного Відділу» (вийшло близько двох десятків томів).

Бібліотека Відділу, в основу якої покладено велику бібліотеку Вол. Антоновича, по змозі поновлюється новими виданнями. Окрім неї Відділ має чудово дібрану, багату українську бібліотеку ім. Грінченка та величезну бібліотеку з історії й філології мусулманського сходу.

III.
Фізично-математичний Відділ.
До II-го, Фізично-математичного Відділу входить 22 академики, з яких 13 живуть і працюють у Київі, 7 — по инших містах та 2 академики перебувають у закордонному командируванні. Крім того, до складу II-го Відділу належить 1 директор.

Діяльність Фізично-Математичного Відділу направлена особливо на досліджування природніх багатств України та на розроблення питаннів що-до їх використання. Коли деякі установи й не ставлять за безпосереднє собі завдання досліджувати виробничі сили України, то все-таки трудно назвати хоч-би одну катедру чи співробітника II-го Відділу, яких діяльність не була-б найтісніше звязана з життям країни й не відповідала-б на низку щоденних пекучих його потреб. До такого роду діяльности належить робота і катедри чистої математики (акад. Г. В. Пфейфер), що досліджувала головним чином питання інтегрування рівнянь, катедри прикладної математики, в особі акад. Д. О. Граве, що працювала над основними принципами механіки та катедри математичної фізики (акад. М. М. Крилов), яка розробляла методи вирахування величин необхідних у техніці та інженірній справі, а саме — наближені методи інтегрування диференціяльних рівнянь, інтерполяційні проблеми й т. ин. Катедра експериментальної зоології (акад. І. І. Шмальгавзен) ставить досліди впливу різних умов (серед них нервової системи) на регенерацію органів, переводить трансплантацію зародків та вивчає питання про значіння годівлі й инших факторів для розвитку органів. Комісія експериментальної біології і генетики, під головуванням академика Б. І. Срезневського, ставила своїм завданням координацію дослідів, що торкаються виникання й збереження нових форм та инших питаннів, які мають значіння в сучасній селекції.

Проте багато установ II-го Відділу дійсно присвячують усі свої сили на безпосереднє вивчання природніх багатств України. Ботанічний Кабінет та Ботанічна Секція УАН під керівництвом академика О. В. Фоміна досліджували флору України та її багатства. Зокрема досліджувано ліси, луги й торфяники. Зібрано великі колекції і серед них гербарій по-над 15.000 аркушів. Ботанічний Сад (акад. В. І. Липський) також зібрав значні колекції й літературу про флору України. Зібрано матеріяли для видання гербарія української флори. Зоологічний Кабінет, під завідуванням академика М. Т. Кащенка, збирав і обробляв матеріяли про фавну України. Й тут вже зібрано досить значні колекції, що нараховують в ентомологічному відділі 35.000 номерів комах, а в орнітологічному відділі біля 1.650 пташиних шкурок. Так само й Зоологічна Секція УАН, під головуванням М. В. Шарлеманя збирала зоологічні матеріяли, зокрема займалася виучуванням шкідників сільського господарства та розробляла питання охорони природи. Зоологічна Секція також зробила дуже багато в справі об'єднання діяльности окремих зоологів, узявши на себе ініціятиву скликання двох зоологічних конференцій, що перевели величезну роботу.

Вивченням водяної флори й фавни займалася Дніпрянська Біологічна Станція під керівництвом Д. Е. Белінга. Особливу увагу вона звертала на роботи з галузи теоретичної й прикладної гідрології, а також досліджувала рибні багатства Дніпрового басейну та питання, як їх підтримати.

Гідрологічна Секція під керівництвом професора М. Максимовича при діяльній участі проф. Е. В. Опокова регулярно збирає матеріяли з гідрології України і складає докладну гідрологічну мапу.

Діяльність геологічного кабінету й геологічної секції УАН (акад. П. А. Тутківський) була направлена на збирання й оброблення матеріялів з геології, мінералогії, петрографії й палеонтології України. Між иншим досліджено й зібрано відомості про різні корисні копалини, а саме — про славечанський будівельний камінь; досліджені різні руди, буре вугілля, торф, технічні матеріяли, досліджено родовище графіту й залізної охри на Україні і зокрема важливі родовища радіоактивних мінералів. Катедра працює в постійному контакті з цілою низкою державних установ (Гірнича округа, відділ Доброхіма, Сільсько-господарський Науковий Комітет та инш.), музеїв та наукових товариств, видає також свій геологічний журнал. Діяльність зазначених установ об'єднується нарешті Комісією для виучування природніх багатств України під головуванням академика П. А. Тутковського.

Питанням, як природні виробничі сили використати, присвячено ще більшу увагу, й більшість установ II-го Відділу розробляють питання про раціональне використання тих чи инших багатств, про збереження їх та про використання кліматичних і взагалі природніх умов для збільшення запасів живої сили й т. ин.

В цьому напрямкові працює той таки-ж Геологічний Кабінет над питанням про використання корисних копалин, Зоологічний та Ботанічний Кабінети над питанням охорони природи, використовування лісів, лугів і т. ин., про можливості та способи насадження лісів, боротьби з шкідниками й т. ин. Ботанічний Сад провадить між иншим культури технічних та зокрема лікарських рослин. Біологічна станція розробляє питання охорони рибних багатств та риборозведення. Мікробіологічний Інститут, багато опоряджений особистими зусиллями та коштами покійного професора Хв. З. Омельченка, працював у галузі боротьби з шкідниками й паразитами, в галузі патології людини й домашніх тварин та бактеріології. Між иншим переводилися й досліди що-до значіння різних форм годівлі в процесі вгодування тварин.

Катедра народнього здоров'я й соціяльної медицини, в особі академика О. В. Корчака-Чепурківського шляхом статистичним вивчала стан здоров'я людности на Україні й зокрема — розповсюдження пошесних і соціяльних хороб. Саме тепер провадиться особливе дослідження періодичности дитячих хороб. Праця йде у тісному звязку з Медичною Секцією УАН, що об'єднує наукову діяльність українських лікарів Київа.

Питанням практичного використовування природніх виробничих сил України присвячена також праця Геофізичної Комісії Фізично-географічного Інституту під керівництвом академика Б. І. Срезневського. Тут, крім звичайних метеорологічних спостереженнів та завбачання погоди, провадяться ще досліди, що стосуються до народнього господарства. Так переводилися систематичні дослідження метеорологічних ознак посушливости, причому особливу увагу звернено було, щоб визначити випарювання води, а на це винайдено спеціяльного «перекинутого» випарювача. Переводилися досліди поводей в наших річках та досліджування граничних злив, і в звязку з цим перероблено метеорологічні основи гідротехнічних вирахувань.

Проте, в одміну від инших академій, до складу II-го Відділу УАН належали й катедри прикладного природознавства та й взагалі немало установ спеціяльно присвячених розробленню того, як використовувати природні виробничі сили. Така, наприклад, катедра акліматизації (акад. М. Т. Кащенко, завідуючий Київським Акліматизаційним Садом), що займається акліматизацією плодових дерев й спеціяльною культурою різних лікарських рослин. Цілу низку лікарських рослин вже цілком акліматизовано, крім того, виведено культурні різностаті наперстянки (Digitalis purpurea L.) та валеріяни (Valeriana exaltata Mikan) з надто великим корінням. Роблено спроби здобувати опіум новим способом та з нових рослин. Переводиться хімічне, фізіологічне та кліматичне дослідження здобуваних продуктів.

Катедра Біології сільсько-господарчих рослин під керівництвом академика Е. П. Вотчала досліджувала техніку і теорію підсочки в звязку з організацією на Україні виробництва каніфолі й терпентина (що раніш одержувалися виключно з-за кордону) та організувала спеціяльні науково-технічні курси інструкторів підсочної справи. Крім того, катедра досліджувала стан лісового господарства в Київському районі й розробляла цілу низку питаннів, звязаних з селекцією сільсько-господарських рослин, проробляла досліди електро-фізіології дерева, руху пасоки і фізіології смоловіддільчого апарату.

Гідрологічна Секція УАН розробляла в своїй гідро-технічній підсекції (проф. М. Максимович) питання про використання води Дніпрянського басейну, особливо в звязку з планом електрифікації, та в меліоративній підсекції, під керівництвом професора Е. В. Опокова, розробляла різні питання меліорації.

Низку конкретних технічних завданнів розробляла також катедра хімічної технології в особі академика В. Г. Шапошнікова, який дослідив і остаточно розробив питання, як використати целлюльозу із лляної й конопляної костриці на виробку паперу. Крім того, переводилися досліди кам'яного вугілля, коксу та антрациту Донецького басейну, розроблялися питання технології льону. Нарешті, академик В. Г. Шапошніков приймав значну участь в організації різних професійно-технічних курсів і технікумів (зокрема що-до техніки паперового та шкуряного виробництв) та розробляв питання з методології технічної освіти взагалі.

Над завданням техніки працювала й катедра хімії (акад. В. О. Плотніков), що досліджувала питання, звязані з електрифікацією хімічних виробництв і визначала вплив каталізаторів для організації дешевих засобів у різних контактних виробництвах.

Нарешті, чисто прикладний своїми завданнями — Інститут Технічної Механіки, заснований академиком С. П. Тимошенком, а тепер під завідуванням члена II-го Відділу професора К. К. Симінського. Цей Інститут складається з хімічно-технологічної лабораторії, чималої бібліотеки й політехнічного музею. Тут розробляється ціла низка завданнів будівельної механіки. Зокрема переводилися досліди та аналізи силікатів й будівельного каміння України, розроблялася техніка залізо-бетонних робіт, а також переводилися різного роду хімічно-технологічні досліджування над завданнями «Фарфортресту», «Шкуртресту» й т. ин. Проф. К. К. Симінський розробляв методи випробовування мостів, а для цього збудував нові, значно удосконалені прилади, провадив досліди над втомою металів при перемінній нагрузці, вивчав питання про можливі граничні напруження й про теорію міцности та розробляв цілу низку инших завданнів будівельної механіки. Спроєктовано також декілька випробувальних машин та приладів для механічних лабораторій.

Крім зазначеної праці, катедри та установи II-го Відділу приймали участь і в громадському життю шляхом організації лекцій, демонстрацій різних колекцій, то-що. Ціла низка установ постійно одвідуються екскурсіями учнів, робітників і червоноармійців, і цим екскурсіям даються відповідні поясніння. З цього погляду треба одзначити Акліматизаційний Сад, Геологічний Кабінет, Інститут Технічної механіки, Зоологічний Кабінет, а так само Музей наочного приладдя (під керуванням акад. П. А. Тутківського), де, між иншим, є колекція різного роду виробництв.

Велике так само значіння має й консультаційна діяльність як окремих катедр та установ, так і всього II-го Відділу в цілому; їм раз-у-раз доводиться давати оцінку тих чи инших праць і служити порадами в усяких теоретичних та практичних справах.

Наприкінці ще раз доводимо, що не тільки технічні установи II-го Відділу, але й усі, здавалось-би, чисто теоретичні катедри цілком свідомі потреб нашого часу і віддають усі свої сили на те, щоб дати відповіді на завдання, які ставить само життя, і таким чином взяти участь у загальному будівництві. Прикладів наведено досить, а на деталях зупинятися не варто за браком часу. Наостанку згадаємо хіба про один дуже характерний приклад. Академик О. В. Старков, по катедрі описової анатомії, розробляє питання про консервування та муміфікацію трупів. Щоб остаточно довершити винайдений ним спосіб муміфікації та вивірити його придатність у теплих і вогких кліматах, академик О. В. Старков дістав командирування за кордон (між иншим до Італії). За кордоном О. В. Старков не тільки подолав поставлене завдання, але й поширив його, поставивши технічно надзвичайно важливе питання про імпрегнацію дерева, і це так само наближається до щасливого вирішення. Економічні наслідки цього винаходу навряд чи й можна тепер зміркувати. Закінчивши ці роботи, найближчої весни акад. О. В. Старков має повернутися.

При II-му Відділі виходять отакі друковані органи:

1) Записки Фізично-Математичного Відділу.
2) Праці Фізично-Математичного Відділу.
3) Українські Геологічні Вісті.
4) Український Зоологічний журнал.
5) Ботанічний журнал.

На жаль, за браком коштів видавнича діяльність II-го Відділу дуже невелика та й десятої частини потреби не задовольняє. Праці співробітників та членів Відділу доводиться друкувати в инших органах С. С. Р. Р. або за кордоном, а значна частина готових праць лишається й зовсім не надрукована, і набирається їх усе більше й більше.

З цього коротенького огляду видко, що вся праця II-го відділу найтіснішим звязана способом із сучасним життям, і виучування виробничих сил стоїть у центрі його діяльности. З цього погляду зібрано вже величезний матеріял. Але-ж брак коштів не дає, на жаль, можливости розгорнути роботу так широко, як цього-б бажалося і як-би це було можливо з наявними силами; а ще гірше те, що брак коштів на друкування не дає можливости навіть сконцентрувати наслідки праць II-го Відділу та зробити їх загальним здобутком.

IV.
Соціяльно-економічний Відділ.

III або Соціяльно-економічний Відділ складається нині з 6 академиків, з яких 3, перебуваючи в Київі, беруть активну участь в його роботі. Він поділяється на дві класи: економічну і юридичну. Перша має досліджувати суспільне життя з боку його матеріяльного змісту, в протилежність його формальному бокові, що його виучує право. За статутом, до економічної класи належить 11 катедр, з них тільки три теоретичних; 6 катедр одведено прикладним відділам економіки. З двох останніх одна — економічної географії і народнього господарства України. За статутом юридична класа розроблює не так юриспруденцію, як доктрину, не так техніку та практику права, як його теорію та історію. Цим визначається кількість (9) і характер катедр її.

Статут передбачає існування 3 наукових установ при економічній класі і 2 — при юридичній. Окрім них, з ініціятиви Відділу деякий час існувала Комісія для дослідів над бюджетами, закладено було два товариства — економічне й правниче та 3 семінари: статистично-економічний, цивільного та звичаєвого права й для виучування суспільного життя.

За 6 років довший чи менший час з 20 катедр Відділу обсаджено було 11. Окрім загальних причин, на життя Відділу негативно впливали ще й причини випадкові, а також залежні од самого його характеру. Перші — це надзвичайна смертність академиків. З 11 за 4 роки їх померло 5. Трудно перебільшити значіння такої втрати. З другого боку, економічні установи Відділу для нормальної діяльности вимагають величезної попередньої підготовчої роботи. За браком коштів і довелося зовсім припинити діяльність інституту економічної кон'юнктури та народнього господарства України і комісій: соціяльного руху і бюджетової. За смертю академика Р. Орженцького закрився статистично-економічний семінар; діяльність инших інституцій (за винятком Демографічного Інституту) теж припинялася на деякий час через смерть та зміну керівників.

Не мало зробили ті установи Відділу, що нині зачинено, але, на жаль, ні одну з розпочатих робіт не пощастило довести до краю. Головні з них: 1) продукційні сили України в світовому господарстві; 2) обслідування кам'яно-вугільної промисловости; 3) оренда на Правобережжі.

З існуючих установ Економічне і Правниче товариства, поділяючись на декілька секцій, об'єднують коло себе вчених Київа й инших місцевостей. В семінарах молодь систематично знайомиться з науковим методом відповідних галузів знання. Всі ці установи не вимагають жадних коштів од Академії і тому можуть розгортати свою роботу в міру власних сил.

Хоча Інститут економічної кон'юнктури й закрито Відділом, проте праця по виучуванню народнього господарства України не припиняється. Академик К. Воблий, за допомогою одного штатного наукового співробітника, розробляє матеріяли що-до цукрової промисловости України та торговлі України з Польщею.

Завдання Демографічного Інституту, з одного боку — сприяти розвиткові статистичного методу, а з другого — вживати всіх заходів за-для як-найповнішого й найкращого вивчення народів, що залюднюють Україну.

Головні праці Інституту:

1) Виучування антропологічних властивостей чоловіків Київського повіту і міста Київа на підставі призовних списків за 1913–1916 р.р. З огляду на дострокові призови за цей час, маємо виключно великий матеріял, який дає спромогу вивчити розвій фізіологічних властивостей чоловіка 18–21-літнього віку.

2) Вирахування перших таблиць смертности для України (для чоловіків, жінок і обох полів) на підставі перепису 1897 року і смертних випадків за 1896–1917 рр.

3) Вирахування сумарних таблиць смертности за методом академика М. Птухи для населення різних національностей (великоруси, українці, білоруси, литовці, латиші, естонці, євреї, молдавани, татари, башкири, чуваші), міст і сіл, великих міст (Ленінград, Москва, Київ, Одеса), середніх і дрібних городів — для б. Евр. Росії й України.

4) Ґрунтовна перевірка та зводка статистичних джерел по демографії та санітарній статистиці України за 1867–1914 р.р.

5) Монографічна розробка співробітниками Інституту деяких питань з демографії України.

Завдання Постійної Комісії західньо-руського та українського права — розроблювати історію права, по якому судився український народ. З початку Комісія працювала виключно над юридичними пам'ятниками та актами Західньої Руси та України з метою видати їх, а саме: Литовським Статутом III редакції, хрестоматією з історії права, документами Військового та Полкових судів Лівобережної України XVII–XVIII ст., гетьманщини, документами Луцького трибуналу, то-що. Роботу цю майже у всіх частинах доведено до кінця й можна було-б за сприятливих умов приступити вже до друку науково оброблених найважливіших джерел українського права.

Окрім цієї роботи члени Комісії монографічно розроблюють дещо з найбільш темних та спірних питаннів з історії українського права, а саме: державний устрій та вище врядування Гетьманщини, її фінансовий устрій, шляхетське землеволодіння, судовий устрій та судочинство, феодалізм у Польщі, Литві та на Україні, податки та повинності Литовсько-Руської держави, інститут вигнання в історії західньо-руського права, громадські суди на Литві та Україні, Магдебурзьке право, то-що.

Постійна Комісія по виучуванню звичаєвого права України має на меті: 1) виучувати матеріяли живого звичаєвого права; 2) законодавчі та инші матеріяли, скільки в них одбилися норми звичаєвого права; 3) наукові досліди порівняльним методом історичного розвитку звичаєвого права в звязку з історичним розвитком правових розуміннів у різних народів.

Комісія поділяється на 3 підкомісії: 1) бібліографічну — для складання повного покажчика літератури з звичаєвого права Росії й України; 2) для збирання та досліджування матеріялів що-до звичаєвого права України; 3) для виучування норм сьогочасного звичаєвого права в народніх судах міста Київа та Київщини.

Закінчено вже роботи: 1) вироблено програму для збирання матеріялів із звичаєвого права; 2) виготовлено бібліографічного покажчика літератури звичаєвого права. Почато нині працю над кодифікацією українського звичаєвого права (земельне право, спадщина, карне, то-що), а також студії над його історією та еволюцією. Окрім того, співробітники Комісії розробили монографічно низку питаннів з історії та сучасного звичаєвого права України, а саме: про заставне володіння, про карне право, договір про наймання пастуха, продаж нерухомого майна, про інститут парубоцтва, про шлюбний інститут, то-що.

Всі наукові установи Відділу систематично збирають бібліографію і з початку складали свої книгозбірні, які в 1921 р. об'єднані були в єдину бібліотеку, що нараховує тепер по-над 10.000 томів.

В-осени 1924 р. Відділ випустив I том своїх «Записок», що друкувався майже 2 роки. Центральне Статистичне Управління України надрукувало I том «Праць Демографічного Інституту»; «Природній рух населення України. 1867—1914» і друкує нині II том: «Санітарна статистика України. 1877—1914». Академія друкує «Програму для збирання матеріялів по звичаєвому праву».

Головна перешкода в роботі Відділу — малолюдність його штатних співробітників. Спроби поширити склад академиків за останні три роки не мали успіху через те, що в Київі нема відповідних по кваліфікації вчених (або вони фактично не мають змоги працювати в Академії), і через небажання вчених з инших міст переїхати до Київа. При Відділі всього 7 штатних молодших співробітників, з них 1 бібліотекар, і коло 50 позаштатних. Багато роблять останні, проте їх не завсіди можна використати на систематичну роботу в тому напрямку, який бажано з погляду Відділу. Весною 1924 р. Відділ підніс клопотання про поновлення діяльности Інституту для виучування економічної кон'юнктури і народнього господарства України і про заснування Інститутів Наукової Організації Праці і для виучування Радянського Права, — роботу яких можна було-б забезпечити київськими науковими силами.

V.
Установи при Спільному Зібранні Академії.

По-за установами при Відділах, по спеціяльності кожного, як згадано вже, при Академії та її Спільному Зібранні є також ціла низка установ ширшого значіння, що обслуговують не саму тільки Академію, але й широкі круги громадянства. Згадаємо тут тільки важніші.

Величезна, на цілу південну Европу найбільша, Всенародня Бібліотека зібрала понад мільйон книг, пустила вже в оборот понад 200.000 їх і годує духовою поживою десятки тисяч читачів (має понад 700 одвідуваннів на день). Багатий Музей Мистецтв ім. Шевченка, що виріс із збірки Ханенків, притягає до себе так само чимало одвідувачів своїми мистецькими скарбами. Центральний Архів містить у собі багатющі матеріяли до соціяльної й політичної історії нашого краю. Антропологічний Кабінет і Музей ім. Хв. Вовка зібрав надзвичайно цінні колекції з матеріяльної етнографії. Ботанічний та Акліматизаційний Сади справляють великої ваги практичні функції, розсовуючи обсяг наших досяганнів у сфері природи. Комісія Краєзнавства провадить систематичну працю вивчення і досліджування краю та дає загальне в цьому напрямі керування. Кожна з цих установ має будучність сама по собі, але тісний звязок їх з найвищою нашою науковою установою показує, що остання має на меті не саму так звану чисту науку, але й дбає як-раз про те усіма заходами і по всіх своїх установах, щоб подати її результати й досягання найширшим кругам, їх заінтересувати в розвитку науки, а її з'єднати з вимогами життя.

Кінчимо кількома дезидератами.

Рівняючи наукові здобутки нашої Академії з її засобами матеріяльними, не можемо не побачити разючої між ними диспропорції. Хоча становище Академії за останній рік значно поправилось і покращало, але все-ж засоби її становлять такий minimum, про який не можемо навіть сказати — менше вже не можна… Ніде певне й ніяка Академія в світі не коштує так дешево Державі, як у нас. І це було-б добре, коли-б не одбивалося так прикро на тій меті, що ставить собі Академія, та на її здобутках. Матеріяльна незабезпеченість самих працівників, що відтягає їх часто від академічної роботи, ще не найбільше наше лихо. Далеко гірше, що ця незабезпеченість обсіла також академічні установи й гальмує їх роботу, що ціла низка їх не могла увійти в життя або мусіла значно зменшити і звузити розмах своєї праці. Далеко гірше, що зроблені вже над силу праці, через абсолютний брак коштів на видання, величезною частиною своєю лежать мертвим капіталом, бо неопубліковані і не збагачують наших наукових здобутків. Далеко гірше, що навіть усі здобутки світової науки за останні роки являються неприступними для діячів нашої науки. В першу чергу мусять бути ці недогоди усунені, бо менш од цього справді вже не можна. Це той насущний minimum, який у нашому становищі нехай навіть буде maximum'ом бажаннів на цей час, але нагальним і невідкладним.


  1. Вони зібрані в книзі — Збірник праць комісії для вироблення законопроєкту про заснування Української Академії Наук у Київі, Київ, 1919.
  2. Пояснююча записка до законопроєкту. Київ, 1918, стор. 10.
  3. Там-же стор. 6.
  4. Перший піврік існування Української Академії Наук. Київ, 1919, стор. 6.


Ця робота перебуває у суспільному надбанні згідно зі статтею 10 Закону України від 23 грудня 1993 року № 3792-XII «Про авторське право і суміжні права» де зазначається, що не є об'єктом авторського права:

  • твори народної творчості (фольклор);
  • видані органами державної влади у межах їх повноважень офіційні документи політичного, законодавчого, адміністративного характеру (закони, укази, постанови, судові рішення, державні стандарти тощо) та їх офіційні переклади;
  • розклади руху транспортних засобів, розклади телерадіопередач, телефонні довідники та інші аналогічні бази даних, що не відповідають критеріям оригінальності і на які поширюється право sui-generis (своєрідне право, право особливого роду).