Користувач:Ярославко/Микола Шпак/Жита


Жита


Жита красуються, землі вклоняються,
Єдвабом криють даль, переливаються.
Отак, як хвилі в синім морі,
Отак, як пíски на просторі,
Вітрами зрушені, пересипаються, –
Ніколи їх краси не зрозуміть,
Якщо душею їх не полюбить!