Жита Микола Шпак
Жита красуються, землі вклоняються, Єдвабом криють даль, переливаються. Отак, як хвилі в синім морі, Отак, як пíски на просторі, Вітрами зрушені, пересипаються, – Ніколи їх краси не зрозуміть, Якщо душею їх не полюбить!
