Коран (Якубович)/Сура 26
| ◀ Сура 25 | Коран Переклад смислів українською мовою пер.: Михайла Якубовича Сура 26. Аш-Шуара (Поети) |
Сура 27 ▶ |
|
1. Та. Сін. Мім.
2. Це — знамення ясного Писання!
3. Можливо, ти побиваєшся через те, що вони не вірують.
4. Якщо Ми побажаємо, то зішлемо їм з неба знамення, перед яким вони покірно схилять голови!
5. Що би нового з нагадування Милостивого до них не приходило, вони відвертаються.
6. Вони визнали це брехнею; до них прийдуть звістки про те, з чого вони глузували.
7. Невже вони не бачать, скільки прекрасних рослин зростили Ми на землі?
8. Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує.
9. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
10. Ось твій Господь звернувся до Муси: «Іди до несправедливого народу,
11. народу Фірауна. Невже вони не матимуть страху?»
12. Сказав [Муса]: «Я боюся, що вони вважатимуть мене за брехуна,
13. що стиснеться серце моє і не розв’яжеться язик мій. Відішли когось по Гаруна!
14. Відповідаю перед ними за провину й боюся, що вони мене вб’ють!»[1]
15. Аллаг сказав: «Ні! Рушайте обидва з Моїми знаменнями! Ми будемо з вами й будемо слухати!
16. Ідіть до Фірауна й скажіть: «Господь світів послав нас,
17. щоб ти відпустив із нами синів Ісраїля!»
18. [Фіраун] сказав: «Чи не ми виховували тебе з дитинства? Чи не серед нас ти пробув багато років,
19. а потім зробив те, що зробив? Ти — один із невдячних!»[2]
20. [Муса] відповів: «Я зробив це, коли ще блукав в омані,
21. я втік звідси, коли злякався вас, але мій Господь дарував мені розсуд та зробив мене посланцем!
22. А милість, якою ти мені дорікаєш — те, що ти зробив синів Ісраїля рабами!»23. Фіраун сказав: «А що таке Господь світів?»
24. [Муса] відповів: «Господь небес, землі й того, що між ними, якщо ви впевнені!»
25. Тоді [Фіраун] сказав тим, хто був поруч: «Ви чуєте?!»
26. [Муса] сказав: «Ваш Господь і Господь ваших прабатьків!»
27. [Фіраун] сказав: «Воістину, посланець, якого послано до вас — божевільний!»
28. [Муса] сказав: «Господь сходу, заходу й того, що між ними, якщо ви розумієте!»
29. [Фіраун] сказав: «Якщо ти поклонятимешся замість мене іншому богу, я кину тебе до в’язниці!»
30. [Муса] спитав: «А якщо я покажу тобі щось дійсне?»
31. [Фіраун] відповів: «Покажи це, якщо ти правдивий!»
32. Той кинув свою палицю й вона стала справжнім змієм!
33. Він витягнув свою руку й вона стала чистою для тих, хто дивився на неї!
34. Наближені [Фірауна] сказали: «Воістину, він — знаючий чаклун!
35. Він прагне вигнати вас із землі вашої! Що ж ви порадите?»
36. Інші відповіли: «Дай час йому та його брату, й розішли по містах вісників,
37. які приведуть до тебе всіх знаючих чаклунів!»
38. Усіх чаклунів зібрали у визначений час, у визначений день.
39. Людей спитали: «Чи ви зібралися?
40. Можливо, нам слід піти за чаклунами, якщо вони переможуть».
41. Коли прийшли чаклуни, то запитали у Фірауна: «Чи буде для нас винагорода, якщо ми переможемо?»
42. Той відповів: «Так, і ви будете одними з наближених!»
43. Муса сказав їм: «Тож кидайте, що маєте кидати!»
44. Вони кинули свої мотузки й палиці та сказали: «Присягаємося могутністю Фірауна, що ми неодмінно переможемо!»
45. Муса кинув свою палицю. І вона проковтнула те, що вони вигадували!
46. Тоді чаклуни впали ниць.
47. Вони сказали: «Ми увірували в Господа світів,
48. Господа Муси та Гаруна!»
49. [Фіраун] сказав: «Невже ви довірилися йому без мого дозволу?! Воістину, він — ваш наставник, який навчив вас чарів! Я накажу відрубати вам руки й ноги та розіп’ята вас усіх!»
50. Ті відповіли: «Не буде в цьому лиха! Воістину, ми повернемося до Господа свого!
51. Ми сподіваємося, що Він простить нам гріхи наші за те, що ми стали першими віруючими!»
52. Ми відкрили Мусі: «Вийди вночі разом із Моїми рабами, адже вас будуть переслідувати!»
53. Фіраун послав глашатаїв до всіх міст:
54. «Воістину, цих людей небагато![3]
55. Вони розлютили нас!
56. Воістину, ми всі маємо бути напоготові!»
57. Ми відібрали в них сади й джерела,
58. скарби та прекрасні місця!
59. Так! Ми передали це все синам Ісраїля.
60. На світанку вони рушили за ними.61. Коли дві групи побачили одна одну, прибічники Муси сказали: «Воістину, нас упіймають!»
62. Той сказав: «Ні! Воістину, зі мною Господь мій, Який вкаже мені прямий шлях!»
63. Тоді Ми відкрили Мусі: «Удар своєю палицею по морю!» Воно розділилося, а кожна частина була наче висока гора!
64. Ми дозволили наблизитися іншим,
65. а потім урятували Мусу та всіх, хто був із ним.
66. А тих інших Ми втопили.
67. Воістину, в цьому — знамення, але більшість із них не вірує.
68. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
69. Прочитай їм історію про Ібрагіма.
70. Ось він сказав батькові та своєму народові: «Кому ви поклоняєтеся?»
71. Ті сказали: «Ми поклоняємося ідолам та цілком віддані їм!»
72. Він спитав: «Невже вони чують вас, коли ви кличете їх,
73. приносять вам користь чи завдають лиха?»
74. Ті сказали: «Але ми знаємо, що це робили наші батьки!»
75. [Ібрагім] сказав: «Чи бачили ви, чому поклоняєтеся
76. ви та ваші прабатьки?
77. Це все Мої вороги, крім Господа світів,
78. Який мене створив і веде прямим шляхом;
79. Який мене годує та поїть,
80. зцілює мене, коли я хворію;
81. Який умертвить мене, а потім оживить;
82. Який, сподіваюсь, в Судний День простить мої гріхи!
83. Господи! Даруй Мені знання та возз’єднай мене з праведниками!
84. Залиш про мене добру славу в наступних поколіннях!
85. Зроби Мене одним зі спадкоємців саду блаженства!
86. І прости мого батька, бо він заблукав!
87. І не ганьби мене в День, коли всі воскреснуть,
88. День, коли не допоможе ні майно, ні діти,
89. а лише чисте серце, з яким хтось прийде до Аллага!»
90. Рай наблизиться до богобоязливих,
91. а ті, які збилися зі шляху, ясно побачать пекло.
92. їх запитають: «Де ж ті, кому ви поклонялися
93. замість Аллага? Невже вони допоможуть вам чи собі?»
94. їх скинуть туди — разом із тими, які збилися зі шляху,
95. а також всім військом Ібліса.
96. Сперечаючись, вони скажуть одне одному:
97. «Клянемося Аллагом, ми були в явній омані,
98. коли вважали вас рівними Господу світів!
99. Це грішники збили нас зі шляху,
100. і немає в нас ні заступників,
101. ні близьких друзів.
102. Якби ми могли повернутися, то були б віруючими!»
103. Воістину, в цьому знамення! Але більшість із них не вірує!
104. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!105. Народ Нуха вважав посланців брехунами.
106. Ось їхній брат Нух сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
107. Я — посланець до вас, який гідний довіри!
108. Бійтесь Аллага й коріться мені!
109. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
110. Бійтесь Аллага й коріться мені!»
111. Ті відповіли: «Невже ми повіримо тобі, якщо за тобою пішли найжалюгідніші?»
112. Він сказав: «Не мені знати про те, що вони роблять.
113. їм відплатить тільки Аллаг, якби ви тільки знали про це!
114. А я не проганятиму віруючих.
115. Адже я — тільки ясний застерігач!»
116. Вони сказали: «Нуху! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із каменованих!»
117. Він сказав: «Господи! Воістину, мій народ визнав мене за брехуна!
118. Тож розсуди між нами та врятуй мене й тих віруючих, які зі мною!»
119. Ми врятували його й тих, хто був із ним, у переповненому ковчегу,
120. а потім утопили всіх інших!
121. Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
122. Воістину, Твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
123. Адити визнали посланців брехунами.
124. Ось їхній брат Гуд сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
125. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
126. Бійтесь Аллага й коріться мені!
127. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
128. Невже ви будете марно ставити знаки на кожному пагорбі[4]
129. й зводити високі споруди, наче ви житимете вічно,
130. й чинити насильство над людьми, як тирани?
131. Бійтесь Аллага й коріться мені,
132. Бійтеся Того, Хто допоміг вам тим, що вам відомо:
133. допоміг вам худобою та синами,
134. садами та джерелами!
135. І я боюся, що вас спіткає кара у Великий День!»
136. Ті відповіли: «Байдуже нам, чи ти будеш нас повчати, чи ти не будеш із тими, які повчають.
137. Це лише звичаї давніх поколінь
138. і ми не будемо покарані!»
139. Вони вважали його брехуном, тож Ми знищили їх! Воістину, в цьому — знамення! Але ж більшість із них не вірує!
140. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
141. Самудити вважали посланців брехунами.
142. Ось їхній брат Саліх сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
143. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
144. Бійтесь Аллага й коріться мені!
145. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!146. Невже вас залишать у безпеці серед усього, що тут:
147. садів і джерел,
148. посівів та пальм із ніжними плодами,
149. й ви будете вправно висікати житла в горах?
150. Бійтесь Аллага й коріться мені,
151. і не коріться наказу злочинців,
152. які поширюють безчестя на землі й нічого не покращують».
153. Ті відповіли: «Ти лише один із зачарованих,
154. така сама людина, як і ми. Покажи нам знамення, якщо ти один із правдивих!»
155. Той сказав: «Ось воно — верблюдиця! Вона питиме воду і ви питимете воду у визначені дні!
156. Не завдавайте їй шкоди, інакше спіткає вас кара у Великий День!»
157. Вони підрізали її жили й пошкодували про це!
158. Спіткала їх кара! Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
159. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
160. Народ Люта вважав посланців за брехунів.
161. Ось їхній брат Лют сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
162. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
163. Бійтесь Аллага й коріться мені!
164. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
165. Невже ви ходитимете до чоловіків зі світів,[5]
166. залишаючи дружин, створених для вас Господом вашим? Та ж ні, ви — злочинний народ!»
167. Ті відповіли: «Люте! Якщо ти не припиниш, то будеш одним із вигнанців!»
168. Він сказав: «Я — один із тих, кому ненависні вчинки ваші!
169. Господи! Врятуй мене й родину мою від того, що роблять вони!»
170. Ми врятували його та його родину — всіх,
171. окрім старої дружини, яка лишилася позаду.
172. Усіх інших Ми знищили,
173. проливши на них дощ. Який поганий цей дощ для тих, кого застерігали!
174. Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
175. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
176. Жителі аль-Айкі вважали посланців брехунами.[6]
177. Ось їхній брат Шуейб сказав їм: «Невже ви не боїтесь?
178. Воістину, я — посланець до вас, який гідний довіри!
179. Бійтесь Аллага й коріться мені!
180. Я не прошу у вас винагороди за це, мене винагородить тільки Господь світів!
181. Наповнюйте міру справедливо й не будьте з тих, які завдають іншим збитків.
182. І зважуйте на точних терезах!
183. Не применшуйте того, що належить людям, і не поширюйте безчестя на землі!
184. Бійтеся Того, Хто створив і вас, і перші покоління!»
185. Ті відповіли: «Ти тільки один із зачарованих,186. така сама людина, як і ми. Тож ми думаємо, що ти — брехун!
187. Скинь на нас шматок неба, якщо ти правдивий!»
188. Той сказав: «Мій Господь краще знає те, що ви робите!»
189. Вони визнали його за брехуна і їх вразила кара — у День Тіні! Такою була кара Великого Дня![7]
190. Воістину, в цьому — знамення, але ж більшість із них не вірує!
191. Воістину, твій Господь — Всемогутній, Милосердний!
192. А це — зіслане Господом світів.[8]
193. Вірний Дух зійшов із ним
194. на твоє серце, щоб ти був одним із застерігачів.
195. [Зіслане] арабською мовою, зрозумілою!
196. Міститься воно в сувоях давніх народів.
197. Чи не є знаменням для них те, що його знають учені синів Ісраїля?[9]
198. Якби Ми зіслали його комусь із чужинців,
199. і він прочитав це для них, то вони б не увірували!
200. Так Ми вкладаємо [багатобожжя] у серця грішників![10]
201. Вони не увірують у нього, доки не побачать болісної кари!
202. Вона вразить їх зненацька, так, що вони й не відчують цього!
203. Тоді вони запитають: «Чи не буде нам відстрочки?»
204. Невже вони намагаються прискорити Нашу кару?
205. Чи ти знаєш, що коли Ми дозволимо їм користуватися благами довгі роки,
206. а потім до них прийде те, що їм обіцяно,
207. то блага, якими вони користувалися, ніяк не допоможуть їм?
208. Ми не знищували жодного селища, де б не було перед цим застерігачів
209. із настановою. І Ми не були несправедливі!
210. Шайтани не сходили з ним,[11]
211. це не личить їм, і неспроможні вони на це!
212. Усунено їх від слухання його!
213. Не звертайся замість Аллага до іншого бога, інакше будеш серед покараних.
214. Застерігай своїх найближчих родичів!
215. Накрий своїм крилом віруючих, які пішли за тобою.[12]
216. А якщо вони не послухають тебе, то скажи: «Я не причетний до того, що ви робите!»
217. І покладайся на Величного, Милосердного,
218. Який бачить тебе, коли ти звершуєш молитви,
219. і рухаєшся серед тих, які низько вклоняються.
220. Воістину, Він — Всечуючий і Всезнаючий!
221. Чи не розповісти вам про того, на кого сходять шайтани?
222. Вони сходять на кожного брехуна, грішника!223. Вони переповідають підслухане, але ж насправді більшість із них - брехуни!
224. А за поетами йдуть тільки ті, що збилися зі шляху.
225. Невже ти не бачиш, що вони блукають по всіх долинах[13]
226. і говорять те, чого не роблять?
227. За винятком тих, які увірували, роблять добро, часто згадують Аллага й захищаються, коли з ними вчинили несправедливо. Скоро дізнаються ті, які чинять несправедливо, куди вони повернуться!
——————
- ↑ «Відповідаю перед ними за провину» — йдеться про вбивство єгиптянина, через яке Муса був змушений утекти з Єгипту.
- ↑ «Зробив те, що зробив» — ідеться про вбивство єгиптянина.
- ↑ деться про синів Ісраїля.
- ↑ Ібн Касір пояснює цей аят так: демонструючи свою силу, адити зводили на придорожніх пагорбах високі будівлі. Насправді в цьому не було потреби, тому ця справа була марною.
- ↑ «Зі світів» — чоловіків не лише з народу Люта, а взагалі, «синів Адама», як пояснюють коментатори (ат-Табарі та аль-Багаві).
- ↑ Аль-Айка — селище в Мад’яні, де жив народ Шуейба.
- ↑ «День Тіні» («йаум аз-зулля») — як відзначає ат-Табарі та інші тлумачі, народ Шуейба був знищений вогняною хмарою.
- ↑ Ідеться про Коран.
- ↑ Ат-Табарі зазначає, що йдеться про освічених юдеїв, які навернулися до ісламу (наприклад, Абд Аллаг бін Саляма).
- ↑ Інтерполяція — згідно з коментарем аль-Багаві, який посилається на ібн Аббаса, Хасана, Муджагіда та інших перших тлумачів.
- ↑ Ідеться про Коран.
- ↑ Тобто «будь м’який із ними» (ат-Табарі).
- ↑ «Блукають по всіх долинах» — ібн Касір наводить різні тлумачення цього вислову. Наприклад: «багатослівні щодо кожної забавки», «[блукають] у кожних словах», «поет марно прославляє одних людей та марно принижує інших». Під «поетами» тут маються на увазі поети-багатобожники (ат-Табарі).
Ця робота поширюється на умовах ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 Unported (Із зазначенням авторства — поширення на тих самих умовах 4.0 неадаптована), яка дозволяє вільне використання, поширення й створення похідних робіт за умови дотримання і зазначення ліцензії та автора оригінальної роботи.