коралі

коралі

Кора́лі, лів, м. мн. 1) Кораллъ. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье изъ коралловъ. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралики, шовкова спідниця. Грин. III. 529.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кора́лі, лів, м. мн. 1) Коралл. Глибоко в морі ростуть коралі. О. 1862. III. 51. 2) Мониста, ожерелье из кораллов. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Ном. № 1560. Ум. Кора́лики. Начипляє кораликів на білую шию. Нп. Ой сусіди, сусідоньки, шо за молодиця, шо різані коралики, шовкова спідниця. Гринч. III. 529.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28