Комунїстичний манїфест/Відносини комунїстів до ріжних опозиційних партій
| ◀ Соціялїстична і комунїстична лїтература | Комунїстичний манїфест Відносини комунїстів до ріжних опозиційних партій |
|
——————
Після того, що говорило ся в II. розділї, відносини комунїстів до вже закладених робітничих партій розуміють ся сами собою; а значить, так само розуміють ся сами собою їх відносини і до анґлїйських чартистів і до аґрарних реформаторів в Північній Америцї.
Борючись за найближчі цїли і інтереси робочої кляси, вони разом з тим заступають ся і за будучі інтереси руху. У Франції комунїсти прилучають ся до соціялїстично-демократичної[1] партії проти консервативної і радикальної буржуазії, але за тим вони не зрікають ся права відносити ся критично до фраз і ілюзій, що лишили ся з революційної традиції.
В Швайцарії вони підпирають радикалів, не забуваючи, що ця партія складаєть ся з протилежних елєментів; почасти з демократичних соціялїстів на французькій кшталт, почасти з радикальних буржуа.
Між Поляками комуністи підпирають ту партію, що вважає аґрарну революцію умовою національного визволення — ту саму партію, що викликала до життя краківське повстиннє 1846 р.
В Нїмеччинї комунїстична партія бореть ся вкупі з буржуазією, — коли тільки буржуазія виступає революційно, — проти абсолютної монархії, февдальної ґрунтової власности і дрібного міщанства.
Але вона не устає нї на хвилину виробляти у робітників яко-мога яснїйшу сьвідомість про ворожий антаґонізм між буржуазією і пролєтаріятом. Вона хоче, щоб нїмецьки робітники могли зараз же повернути проти буржуазії, яко зброю, ті суспільні і полїтичні умови, котрі приведе буржуазія разом з своїм пануваннєм; вона хоче, щоб в Нїмеччинї, після упадку реакційних кляс, зараз розпочала ся боротьба проти самої буржуазії.
На Нїмеччину комунїсти звертають свою найбільшу увагу, бо Нїмеччина стоїть на передодні буржуазної революції, бо вона чинить цей переворот при стислійших умовах европейської цівілїзації взагалї, і при участи далеко більш розвиненого пролєтаріяту, нїж Анґлїя в 17. ст. і Франція в 18. ст.; таким робом, нїмецька буржуазна революція може бути лиш безпосереднім прольоґом пролєтарської революції.
Одним словом, комунїсти скрізь підпирають кожний революційний рух проти істнуючого суспільного ладу.
У всїх цих рухах вони підносять питаннє власности, яко основне питаннє руху, котре теж може мати більш або менш розвинену форму.
Нарештї, комунїсти скрізь працюють над з-єднаннєм і порозуміннєм демократичних партій всїх країн.
Комунїсти вважають ганебним ховати свої погляди й наміри. Вони отверто заявляють, що їх цїлї можуть бути осягнені лиш через насильне поваленнє всього дотеперішного суспільного ладу. Хай тремтять пануючі кляси перед комунїстичною революцією. Пролєтарі нїчого в нїй не можуть загубити крім своїх кайданів. Та вони в нїй мають сьвіт завоювати.
Пролєтарі всїх країн, єднайте ся!
- ↑ Партію, що називала себе тодї у Франції соціялїстично-демократичною, в полїтіцї заступав в Ледрю-Роллен, а у лїтературі Луї-Блан; вона, таким робом, як небо од землї, відріжняла ся від теперішньої нїмецької соціяль-демократії.