ковінька

ковінька

Кові́нька, ки, ж. 1) Палка съ загнутымъ концомъ. Родъ дѣтской игры, въ которой кові́нькою гоняется обрубокъ дерева или камешекъ. Сим. 6. Отъ этой игры выраженіе: на́ руку кові́нька. Какъ разъ того и надо. Какъ разъ кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. I. 49.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кові́нька, ки, ж. 1) Палка с загнутым концом. Род детской игры, в которой кові́нькою гоняется обрубок дерева или камешек. Сим. 6. От этой игры выражение: На́ руку кові́нька. Как-раз того и надо. Как-раз кстати. Сим. 6. Нашому Нечипору на руку ковінька. Ном. Марусі на руку ковінька, — мерщій з хати. Кв. I. 49.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28