ковбик

ковбик

*Ко́вбик, ка, м. Желудок, живот. Бодай би йому ковбик грудьми виперло. Кон. II. 137. Гукай, думаю собі, хоч ковбика свого ввірви — нічого тепер вже не вдієш. Кон. I. 203.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28