Княжа Україна (1940)/Поход Ігоря Святославича на Половців
| ◀ Половецька неволя | Княжа Україна Поход Ігоря Святославича на Половців |
Бій над Каялою ▶ |
|
ПОХОД ІГОРЯ СВЯТОСЛАВИЧА
НА ПОЛОВЦІВ.
Славний Ігор Святославич
Покидає Новгород
І з своїм хоробрим військом
Вирушає у поход.
Йде вояк, закутий в зброю,
Щит червлений на руці,
Над списами, шоломами
Мають, в'ються прапорці.
Військо йде, улад ступає…
Коли сонце враз зайшло,
Наче враз на землю впало
Ночі чорної крило.
„Це недобрий знак для війська,
Не повернетесь з війни.
Чорні думи вас обсядуть…“
Віщували віщуни.
Але Ігор Святославич
Твердо крикнув воякам:
— „Вояки! Брати і друзі!
Чи ж назад вертатись нам?!
Так мерщій на борзі коні
І летім, де Дон шумить,
Де об землю половецьку
Я волію спис зломить!“
Крикнув Ігор Святославич —
І на конях вояки
Вже летять широким степом, —
Тільки куряться шляхи.
Брат його Буй-тур в Путивлі
Теж збірається в поход;
І стріваються два війська,
І говорить Всеволод:
„Брате Ігорю єдиний,
Ти єдиний світ мені:
Святославичі обидва —
Вдвох і ляжем на війні.
А моє хоробре військо,
Мої славні вояки
По степу летять вітрами,
В полі скачуть, як вовки,
Всі дороги їм відкриті
Через гори і ліси,
Гостро вигострені стріли
І шаблюки і списи.
Тобі, Ігорю, мій брате,
Моє військо б'є чолом,
І воно в боях здобуде
Слави-чести нам обом“.
Він сказав, — заграли сурми,
Захитались прапори,
І летить степами військо,
Обганяючи вітри.
Розбігаються, тікають
Перелякані вовки,
Клекотять орли над військом,
В'ються хмарами круки.
На озерах, на болотах
Крила птахів лопотять:
Сірі гуси ізнялися,
Білі лебеді ячать.
Все віщує щось недобре,
Хтось голосить уночі,
Хтось в степу кричить: „рятуйте!“
Десь вигукують сичі.
Дух пустелі степової,
Дух степів, — великий Див,
Ворогів ховав пітьмою,
Криком вдосвіта будив.
І почув, нарешті, ворог
Шум непевний, тупіт, гук
І у ріг заграв трівожно
І схопивсь за меч і лук.
Та порубаний, побитий,
Переможений в бою,
Віддає він цілий табор
І лишає честь свою.
З жахом Половці тікають
В ріжні боки, як вовки,
Опанчою, кожухами
Стелять багна вояки.
Обтирає славний Ігор
На мечі ворожу кров
І в руках тримає здобич —
Білу ханську хоругов.
День погас, зайнявся місяць,
Загорілися зірки…
Тихо в шатрах половецьких
Спочивають вояки.