клячати

клячати

Кляча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Стоять на колѣняхъ. 2) Дѣлать родъ плетня въ лѣсу, подрубивъ тонкія деревья, наклонивъ и перепутавъ ихъ между собою. Чигир. у.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кляча́ти, чу́, чи́ш, гл. 1) Стоять на коленях. 2) Делать род плетня в лесу, подрубив тонкие деревья, наклонив и перепутав их между собою. Чигир. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28