клямка

клямка

Кля́мка, ки, ж. Щеколда. Коли чує, — хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Стор. Кля́мка запа́ла. Дѣло кончено, поздно ужъ. Ном. № 1840, 1841. Ум. Кля́мочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. Ком. II. 67.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кля́мка, ки, ж. Щеколда. Коли чує, — хтось лапає біля клямки; відчинив двері. Стор. Кля́мка запа́ла. Дело кончено, поздно уж. Ном. № 1840, 1841. *Трима́тися кля́мки. Быть заодно, в спайке, в союзе с к.-н. Переконався, що крім Искри й Кочубея та ще може декого, що тримався їх клямки, всі були огорчені московською господаркою на Україні. Лепк. Ум. Кля́мочка. Вона зараз притягне залізну клямочку з гвіздочком. Ком. II. 67.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28