Класика Жанру
Грізні кулі тебе ніколи не вбивали,
І тобі було все рівно як тебе називали.
Не боячись ти голими руками йшов у бій,
Ніхто не був переможцем у бійні тій.
Це все було схоже на класику жанру.
Одне й те ж саме, одне й те ж саме.

Немає ніякої різниці НКВД чи КГБ,
Їхньою ціллю є назавжди знищити тебе.
За свої рідні погляди, за свою рідну мову,
Тебе штовхатимуть, битимуть знову і знову.
Ця зловісна машина їй здавалося все це на гру,
Тільки ти один знав це є класика жанру.

Ти дуже добре розумієш шлях до правди не простий,
Коли є правда вже немає значення чи він важкий.
Твоє серце б'ється і у кутку павутина в'ється,
Твоя роль, твоя доля, твоє буття як павутини виття.
Ти живишся променями Сонця і краплями дощу,
Це була вона небезкорислива класика жанру.

Немає ніякої різниці НКВД чи КГБ,
Їхньою ціллю є назавжди знищити тебе.
За свої рідні погляди, за свою рідну мову,
Тебе штовхатимуть, битимуть знову і знову.
Але ніколи більше не буде крові на руках твоїх,
Тому що назавжди грізний голос тирана стих.

Вони будуть говорити про все що їм вигідно,
Але у тебе є шанс, якщо хочеш вилазь у вікно.
У цей момент згадуєш, чому тебе навчали батьки,
І як ростуть біля дому твої улюблені квітки.
Це наче дежавю, але не впаду лицем у калюжу брудну,
Тому що, я добре знаю це все витівки класики жанру.

[2016, м. Львів]