киркати

киркати

Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Рѣзко пронзительно кричать, крикнуть (о курицѣ). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Грин. I. 253.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Ки́ркати, каю, єш, одн. в. ки́ркнути, кну, неш, гл. Резко, пронзительно кричать, крикнуть (о курице). Желех. Пипоть у курей після ячменю робиться, — вони тоді киркають. Гринч. I. 253.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28