киринник

киринник

Кири́нник, ка, м. 1) Безпорядочный человѣкъ. Желех. 2) Пачкунъ, маральщикъ. Желех.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кири́нник, ка, м. 1) Беспорядочный человек. Желех. 2) Пачкун, маральщик. Желех.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28