Квочка

Квочка

«Шуліка» сидить, порпаючись у землі. «Квочка» з «курчатами», що тримаються одне за одного, підходить до нього.

— Що ти робиш?

— Пічку копаю.

— Нащо тобі пічка?

— Запалити вогник.

— Нащо тобі вогник?

— Приставити горщик.

— Нащо тобі горщик?

— На окріпчик.

— Нащо тобі окріпчик?

— Твоїм дітям очі випарювати.

— Нащо, за що?

— Щоб не лізли в городчик.

— Позакладай, то й не будуть лізти.

— Я закладаю, а вони лізуть.

— Закладай дилями, ломаччям, хворостом вилами, рогачами, коцюбами, столом, мисни­ком, ложками, мисками, скатертиною.

— Я закладаю, а вони лізуть! Я закладаю, а вони лізуть!

Кидається на «курчат».

— Гай, гай, гай! Квок!.. Квок!.. Квок!..

Спіймавши «курча», «шуліка» одводить його до себе і знов кидається. Переловивши всіх, «шуліка» став «квочкою».