карафа

карафа

Кара́фа, фи, ж. Графинъ. Ум. Кара́фка, Кара́фочка.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кара́фа, фи, ж. Графин. Ум. Кара́фка, кара́фочка.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28