Камена
Микола Зеров
I. Самотний мед
Тезей
Київ: Слово, 1924
ТЕЗЕЙ.
 

…perjure et perfide Theseu!


Перед велінням бога безпорадний,
Закоханий у панцир свій і спис,
Егеїв син на жертву їм приніс
Свою любов і серце Аріядни.

Його повів геройства клич принадний,
Берло і меч, і легкий біг коліс,
І під вітрилом чорним він повіз
Всю душу і всю кров на подвиг ратний.

Та до кінця повитих горем днів
Не міг забути він прозорих снів
Егейських хвиль і золотого Криту.

І перед смертю, мов німий докір,
Все увижав седмицю білих зір
Та злототканий пояс Афродити.

——————

Тезей (власне: Тесей), один з найбільших грецьких героїв, син Атенського царя Егея, переможець Мінотавра на острові Криті. Він за допомогою клубка ниток, що дала йому царівна Аріядна („Аріяднина нитка“), — пройшов у глибину знаменитого Критського Лабіринту і, убивши потвору, щасливо звідти вибрався. Од'їзжаючи додому в Атени, взяв Аріядну з собою, але мусів покинути її, сонну, вночі, на острові Наксосі, — тема, яку так прекрасно в російській поезії розробили Брюсов (Тесей Ариадне, „Ты спишь от долгих ласк усталая“) та Сологуб („Сны внезапно отлетели“). Покинуту на острові царівну знайшов бог Вакх, і вона стала його безсмертною дружиною. Шлюбний вінець Аріяднин, подарунок Афродити, потім було перетворено на сузірря („Північна корона“), — див. Овідій, Фасти (Календарь) III, 459—516.