Камена/Олександрія
< Камена
| ◀ Присвятний напис | Камена I. Самотний мед Олександрія |
Горам божественним ▶ |
|
ОЛЕКСАНДРІЯ.
Когда мне говорят: Александрия…
М. Кузьмин.
Згасає день, і море вечоріє,
Пасатний вітер нам вітрило рве,
І чорний корабель спішить-пливе
До портових огнів Олександрії.
Он в сутіні велике місто мріє,
Гуде і дихає, немов живе —
О серце світу, муз житло нове,
Новий Парнасе, нова Пієріє!
Ми скрізь були. Нас вабив спів сирен,
Сарматський степ і мармори Атен,
І Сапфо чорна скеля на Левкаді, —
Але ніщо не хвилювало так,
Як Фа́рос твій, твій білий Гептастадій
І тінню чорною піднесений маяк.
——————
Як Фарос твій, твій білий Гептастадій. Гавань давньої Олександрії утворювалася берегом материка, островом Фаросом і великим, сім стадій завдовжки (верста з чвертю приблизно), молом, так зв. Гептастадієм. На острові Фаросі стояв знаменитий Фароський маяк.
Пасатний вітер нам вітрило рве. Мова про постійні північно-східні вітри на Середземному морі, що в давнину звалися етесіями.