калитка

калитка

Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелекъ кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка съ изображеніемъ калитки. КС. 1891. VI. 380. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Кали́тка, ки, ж. 1) Кошелек кожаный. Скупий збірає, а чорт калитку шиє. Ном. 2) Писанка с изображением кали́тки. КС. 1891. VI. 380. *3) Мошонка у животных и у мужчин. Харьк. г. Сл. Яворн. *4) Переносно о человеке: скупой, бережливый. Ум. Кали́точка. Узяла я ті гроші в калиточку. МВ. Лікарям — поможись чи не поможись, а калиточка розв'яжись. Ном.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28