каламут

каламут

Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламут. 2) Ссора, раздоръ; смута, волненіе. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хо́роше було, тихо, поки його не було. Павлоградъ. См. Каломут.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Каламу́т, та и ту, м. 1) = Баламу́т. 2) Ссора, раздор; смута, волнение. Прийшов сюди, — ну вже й буде каламут. Досі як хороше було, тихо, поки його не було. Павлоград.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28