кабутати

Кабута́ти, та́ю, єш, гл. Бросать палку такъ, чтобы она ударялась о землю то однимъ, то другимъ концомъ.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Кабута́ти, та́ю, єш, гл. 1) Бросать палку так, чтобы она ударялась о землю то одним, то другим концом. *2) Перевертываться, отлетать со стуком, грохотать. Турнув креселко, аж покабутало. Свидн. Люб. 261.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28