СПІВ ІРОКЕЗЦЯ Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам! Байдуже ті кати Для потіхи дітей — Розпочнуть від костей Мої жили тягти; На шматки розітнуть І в нарузі швирнуть!
Стерплю все! Не дам стогону їм,
Не рухну навіть чолом моїм; А як дуб віковий, Що стріла не лама, Твердо — скеля сама, Стріну скін світовий І, як мужі-борці, Перейду між мерці.
В товаристві безтіло-живім
Про загибель свою оповім.
Най додасть їм утіх, Най порадує слух; Бойовий, палкий дух Най прокине у всіх; Най іде з уст в уста Міцна певність ота!
Скажуть голосно всі, як один:
«Найдостойніший прадідів син!» Не лежати нам, ні: Труни кинемо ми — Люд позвать до борні Проти рідної тьми; Проженем, поб'ємо, Ворогів помстимо!
Я умру! На поталу катам
Незахищене тіло віддам. А як дуб віковий, Що стріла не лама, Твердо — скеля сама, Стріну скін світовий!
|