З журбою радість обнялась…
О. Олесь
Айстри
• Інші версії цієї роботи див. Айстри Київ ; Відень: «Дніпросоюз», 1919

АЙСТРИ.

Опівночі айстри в саду розцвіли…
Умились росою, вінки одягли,
І стали рожевого ранку чекать,
І в райдугу барвів життя убірать…

І марили айстри в роскішнім пів-сні
Про трави шовкові, про сояшні дні, —
І в мріях ввижалась їм казка ясна,
Де квіти не вьянуть, де вічна весна…

Так марили айстри в саду в-осени,
Так марили айстри і ждали весни…
А ранок стрівав їх холодним дощем,
І плакав десь вітер в саду за кущем…

І вгледіли айстри, що вколо — тюрма…
І вгледіли айстри, що жити дарма, —
Схилились і вмерли… І тут, як на сміх,
Засяяло сонце над трупами їх!..

1905 р.