Зелена Євангелія/До гордої рослини, цебто до себе самого
| ◀ Посли ночі | Зелена Євангелія До гордої рослини, цебто до себе самого |
Дзвінкова пані ▶ |
|
ДО ГОРДОЇ РОСЛИНИ, ЦЕБТО ДО СЕБЕ САМОГО.
Широкоплечі пні. Черва і червень.
З погаслих зір срібляве порохно
обсипує дубове листя. Дно
підземних рік. Тремтять рослинні первні.
Хмарин хустина на обличчі неба.
Співає сонно гимн гниття черва.
Заранній лук, мов соняшна брова.
Проміння кусні — світло тонкостебле.
Зелена башта — дуб стрільчастоверхий,
підвівшися із ночі чорних нар,
виполює черву й гниття пожар
зливає свіжим соком — бог упертий.
Мов мідь живу, наснажує рослини
електрика зеленої землі,
але і ти — рослино горда, що
співаєш це, не знаючи пощо,
колись, мов пень, подолана від тлі
покотишся землі на груди сині.
1. квітня 1936.