Збірник праць Біологічного Інституту/1/Проф. Ф. З. Омельченко, біографічний нарис
| ◀ Біологічний Інститут Української Академії Наук | Збірник праць Біологічного Інституту/1 Проф. Ф. З. Омельченко, біографічний нарис (Олександр Сковорода-Зачиняєв) |
Досліди над ембріональним ростом ▶ |
|
| Проф. Ф. З. Омельченко. |
Рідко кому з наших учених щастить життя, рідко до кого воно буває ласкаве, одкриваючи рівний, великий, битий шлях до науки; частіш доводиться йти тернистими стежками, вибоїстадом, серед злиднів та різних життьових турбот, що розпорошують сили на дрібниці та одтягають їх од безпосереднього основного наукового інтересу.
Але чи можна уявити собі примхливіше сплетіння умов, ніж ті, за яких жив та працював Федір Захарович?!
Життя його — це чудова ілюстрація недоладньої російської обстанови для наукової діяльности, коли наука не годує й вчений мусить вишукувати сторонніх засобів, щоб існувати, щоб разом із тим не згасити в собі й потягу до наукової праці, коли він мусить за свої власні трудові злиденні гроші набувати собі й „знаряддя свого виробництва“ — книжки, журнали, ба навіть власну лабораторію…
Виходень з „низів“, син селянсько-міщанських верств, Ф. З. з раннього дитинства зазнав гіркоти життя.
Батько його — колезький реєстратор — невеличкий службовець у провінціяльному місті (Кролівець на Чернігівщині), обтяжений великою родиною, ледві-ледві на хліб заробляв.
Злидні, родинні непорозуміння через недостатки, безпросвітна будучина — ось що оточувало його.
Але лихо безпорадне не зародило в шляхетній природі дитини жадоби до зиску, пристрасти до матеріяльних розкошів, як це частенько буває: на доброму ґрунті це, здавалося-б, несприятливе оточення вирощувало нестриману повабу до знаннів, до науки.
Батько напружив усенькі сили, щоб дати освіту своїм дітям — і старший брат Федора Захаровича вже вступив до гімназії, але здоров'я батькове не витримало й він помер, лишивши на руках своєї дружини трьох маленьких хлопчиків.
Це безрадісніше життя обвалилося на бідолашних.
Наблизивсь час, коли треба було починати науку й Ф. З.
Мати, щоб знайти засоби до існування й якось одкрити дітям шлях до освіти, переїздить до м. Глухова на Чернігівщині й тримає в себе столовників, учнів місцевої прогімназії.Незабаром вступає туди й Ф. З.
З перших-же кроків перебування в прогімназії він визначивсь зо всієї маси своїми здібностями до науки й веселою лагідною вдачею, нахилом до самостійности, що відзначали педагоги на зборах педагогічної ради.
I в своїй родині, вже з другої — третьої класи він починає брати активну участь, допомагаючи їй матеріяльно: його чутлива, тонко-нервова організація не могла не реагувати на безпросвітню працю своєї матери. Сам ще хлопчик-учень він стає репетитором своїх молодших товаришів.
З малих років надзвичайно витриманий він вражав всіх своєю щирістю й вихованістю, шляхетністю й серйозністю своїх інтересів.
Наука далася йому й він закінчив 6-ти класову Глухівську прогімназію в 1883 році одним з найкращих учнів.
В-осени того-ж-таки року Ф. З. переїздить до м. Чернігова й вступає до 7-ої класи гімназії.
Одтоді він сливе зовсім не одержує матеріяльної допомоги від своєї матери, а сам заробляє собі кошти й далі дуже успішно вчиться, його звільнено від платні за навчання.
Крім того, він учиться малювання й музики (скрипка).
У музиці він осяг таких успіхів, що навіть брав участь в оркестрі, а в скрутні моменти життя це було й джерелом для його заробітків.
З особливим захопленням він віддававсь вивченню математики й в цьому відношенні виявив надзвичайну обдарованість, що й було підкреслено в його атестаті.
Року 1885-го Ф. З. закінчив 8-у класу Чернігівської гімназії, як найкращий учень, із золотою медалею й правом дурно учитися в університеті.
В-осени цього-ж-таки року Ф. З. вступив до Київського університету св. Володимира на медичний факультет.
Надзвичайна матеріяльна незабезпеченість, дорожнеча в такому великому місті, як Київ, відсутність знайомих, що могли-б в тяжкий момент підтримати, складало несприятливі умови для навчання. Але Ф. З. і тут усе це переміг і був найкращим студентом.
Він не тільки виконував усе, чого вимагали від студента, але ще й знаходив час і можливість суто науково працювати в університетських лабораторіях. З особливим інтересом він брав участь у роботах з гістології у проф. Перемежка, з патологічної анатомії у проф. Мінха й т. ин.
Найлюбіша для нього наука була бактеріологія, що тоді так буйно розвивалася. Її він вивчав під керівництвом проф. В. Подвисоцького.
У нього-ж в лабораторії Ф. З. написав свій перший науковий твір „О влиянии паров эфирных масел на бациллы брюшного тифа, чахотки и сибирской язвы“. Цю роботу приставлено на конкурс, що його оголосив медичний факультет. Авторові її присуджено премію імени М. І. Пірогова й срібну медалю. В-осени року 1890 Ф. З. закінчив університет з званням medicus cum eximia laude.
Його приваблювала наукова діяльність, але обставини склалися так, що він примушений був кинути університет, з його науково-устаткованими лабораторіями й видатними фахівцями-професорами й піти в бурхливе життя.
Склавши року 1891 додатковий іспит на звання повітового лікаря, він вступив до війська як скромний молодший лікар 36-го Орловського піхотного полку, розташованого в м. Костянтинограді на Полтавщині.
За кілька місяців, скоро-но з'явилася епідемія холери на Саратівщині, Ф. З. їде туди. А наприкінці жовтня місяця, коли він повернувсь до Костянтинограда, його командирують в Зіньківське повітове „по воинской повинности присутствие“, щоб оглядати на прийомі некрутів.
Серед цих роз'їздів, метушні, турбот Ф. З. все-ж-таки не кидає думки удосконалитися в медичних знаннях. У лютому року 1893 йому пощастило одержати командирування до Київа для наукових студій у Військовім Шпиталю.
Тут він завідує хімічно-бактеріологічною лабораторією, робить патолого-анатомічні розтини мерців, крім того часто призначувано його лікувати хорих у різних підвідділах шпиталю, надто в хірургічних.
Отже і тут у Київі йому не довелося зосередитися на одному: він примушений був розкидатися, розбризкувати свої сили й витрачати їх на те, що не мало нічого спільного з його основним науковим інтересом.
Та й тут знов-же його робота раз-у-раз переривається командируваннями для прийому новобранців до Глухова в 1893 році, туди-ж в 1894, й т. ин.
У серпні (30) р. 1895 Ф. З. командировано в „полевую поездку“ на Полісся скласти медично-топографічний опис місцевости.
Скоро повернувсь він звідти, як його знову надсилають приймати новобранців у Сумах, то-що.
Це неспокійне життя не давало йому змоги цілком віддатися науці, але все-ж-таки він працює науково й друкує низку своїх праць і в російських, і в закордонних часописах.
Працюючи в Військовому Шпиталю, Ф. З. намагавсь скористатися з усяких можливостів, щоб довершити свої знання; для цього він, напр., деякий час був за асистента у проф. Борнгавпта.
І цей Київський період його життя дав йому багато.
Але він не заспокоївсь на тому: йому хочеться більшого, йому хочеться попрацювати в найкращих лабораторіях Петербургу в найвидатніших фахівців.
Нарешті, ця мрія його здійснилася: 1 жовтня 1896 року він одержує командирування до Петербургу до Військово-Медичної Академії, щоб удосконалитися в медичних науках.
Тут Ф. З. багато працює у проф. Воронцова з епізоотології, у проф. Лукьянова з експериментальної патології й т. ин.Але найбільшу його увагу зосереджено на виготуванні дисертації на тему „Сперматогенез и его биологические основы“, що її він виконав цілком самостійно.
28 березня року 1898, коли він прилюдно захистив цю дисертацію, Конференція Імператорської Військово-Медичної Академії вшанувала його ступенем доктора медицини.
Після цього він ще залишається на деякий час у Петербурзі: його було призначено до Петербурзького Клінічного Військового Шпиталю й одночасно прикомандировано до заводу Військово-Лікарських Закладів.
В-осени, 26-го вересня, Ф. З. виїздить до Варшави, куди його призначено до Варшавського Уяздовського Військового Шпиталю на посаду прозектора.
Тут перед ним відкрилася самостійніша діяльність, що в ній від разу-ж виявилася його багато обдарована натура, здатна не тільки до вузько-фахової наукової роботи, але й до широкої науково-організаторської. Він мав не тільки завідувати патолого-анатомічним інститутом Шпиталю, ба й складати план, винаходити кошти й переводити устаткування його.
Паралельно з цим розвивається й його наукова діяльність. Він ставить перед собою завдання з'ясувати антропологічний тип українця й для того він робить по-над 150.000 промірів на мерцях, за системою, що її сам виробив.
Цей колосальний матеріял, що став за основу для декількох наукових праць Ф. З., і досі ще остаточно не використаний.
Останніми роками, вже перебуваючи в Київі, Ф. З. заходивсь був його обробляти. Праця ця мала тривати не менш як двоє років, аж несподівана смерть завчасно перервала все...
Працюючи в патолого-анатомічнім інституті, Ф. З. стає на чолі Варшавської бактеріологічної лабораторії.
П'ять років прожив Ф. З. у Варшаві.
Навесні року 1903 він переїздить до Петербургу, куди його переведено на посаду прозектора анатомії Миколаївського Військового Шпиталю.
Разом з тим йому доручено завідувати хімічно-бактеріологічною лабораторією Єлизаветинської общини сестер-жалібниць.
Тут розвивається чимала науково-педагогічна праця Ф. З.
Отже, він викладає курс анатомії й фізіології для сестер-жалібниць і для слухачів Різдвянських курсів.
У Миколаївському Військовому Шпиталю Ф. З. викладає курс загальної патології, патологічної анатомії та бактеріології для студентів Військово-Медичної Академії.
Йому-ж доручено провадити ті самі курси й для лікарів, що їх надсилали до Петербургу для вдосконалення в медичних науках.
Енергійно й плідно розгортається діяльність Ф. З. з докторантами, що готували в його лабораторії свої дисертації. Отверта, щира, широка натура Ф. З., його різнобічна освіта й глибокі наукові знання, як-найкраще відповідали положенню його, як керівника тих, котрі шукають порад, вказівок і навчання, що-до методики наукової праці.
Досить сказати, що протягом 10 — 12 років під керівництвом Ф. З. вийшло до 40 дисертацій.
Рідко коли лабораторії або клініки випустили за такий строк стільки праць.
Працюючи в туманному сірому Петербурзі, Ф. З. був міцно звязаний з своєю рідною країною, і йому вже давно було на думці повернутися до Київа. І тут, звільнившися від обов'язкової служби, цілком віддатися, своїй любій мікробіології, що до неї інтерес його визначивсь ще за його студентських років.
Усе своє життя, нехай де він був, де тільки служив, він копійки одривав од свого мізерного заробітку й набував мікроскопи, термостати, мікротоми й т. ин. науково-лабораторне майно, аж поки виріс цілий інститут в його власному помешканні.
Така людина, як Ф. З., що завсіди працює, хоче все мати коло себе і в ім'я цього він обмежує свій стіл і свій одяг.
Справді, що може бути для вченого-експериментатора дорожче за лабораторію?
Це — його життя.
Збираючи свою лабораторію, Ф. З. гадав перевезти все до Київа.
Тільки в червні місяці року 1918 пощастило йому повернутися на Україну з своєю лабораторією.
Це остання його подорож.
I не відпочити від безладдя, біганини й турбот життя судилося йому тут за глибокою науковою працею в його власній лабораторії: умови життя так склалися, що йому знову довелося зробитися службовцем, оскільки у нас наука ще не годує, не зодягає й не зогріває. Знову він примушений був розпорошувати свої сили, щоб заробляти на хліб.
I ось ми бачимо, що від 30 липня він знову на службі, на посаді керівника хімічно-бактеріологічного відділу Клінічного Військового Шпиталю, де він через деякий час був і за головного лікаря.
Року 1920 Ф. З. призначено на завідувача 1-ої Округової Санітарно-бактеріологічної лабораторії.
I це була остання посада, що він опосідав у війську.
20 серпня року 1921 його звільнено з війська за демобілізацією.
Аж тепер нарешті могло початися те життя, про яке він мріяв з молодих років, одколи закінчив університет. Свою лабораторію-інститут він подарував Українському Науковому Товариству й тут почав свою працю.
Р. 1921, коли Українське Наукове Товариство зіллялося з Українською Академією Наук, то й інститут Ф. З. Омельченка перейшов до Академії. А на зборах Академії Наук од 1-го червня Ф. З. обрано на директора цього мікробіологічного інституту. Одтоді він бере участь у праці Академії на правах академика. Обставини сприяли Інститутові Ф. З. і йому пощастило розташувати його в гарному будинкові в 7-ми кімнатах. Але на цьому не спинивсь засновник і керівник цієї наукової установи: він мріє яко-мога скоріш налагодити працю в ній, для чого підшукує співробітників, виробляє разом з ними план праці і організації інституту й т. ин. І вже через кілька місяців ми бачимо, що в інституті йдуть праці повним ходом не тільки з мікробіології, але й з антропології, фізіології, рефлексології й т. ин. Повстає питання про поширення деяких відділів і про заснування фізіолого-рефлексологічної лабораторії.
I це було тоді, як не було в інституті сливе жадних коштів, не було освітлення, палива, навіть води в приміщенні не було й самому директорові доводилося не тільки влітку, ба й взимку здобувати води, привозячи її гринджолятами в бочці з Хрещатику.
Але життя в інституті не припинялося, не завмирало: і професори — співробітники інституту і молодь — студенти збиралися й працювали: їх приваблювали сюди під такі тяжкі часи не тільки наукова праця, а ще й така щира, гаряча людина, що так полюбляла науку й так оптимістично дивилася на її майбутнє, що так шанувала й так обережно ставилася до кожного.
Кожен з його співробітників добре пам'ятає, як він, глибокий спеціяліст, зачитував план своєї наступної праці й просив усіх допомогти йому своїми зауваженнями. Де-ж можна знайти вище відношення до своїх співробітників, таку пошану, таку серйозність, що-до праці?
Ф. З. не боявсь, як це буває з дріботунами, що через цю близькість постраждає його авторитет, авторитет директора, начальника. I в цій лагідній людині всі відчували наукову силу й міць, а пошана, з якою він ставивсь до своїх співробітників, об'єднувала їх, надавала їм віри в успіх і бажання працювати.
Ось у чому розгадка його великого організаторського хисту, що так яскраво проявлявсь навіть в такий скрутний час, як це було в 1921 — 22 рр.
Вражала всіх його надзвичайна енергія та різнобічність й енцикло педичність його знаннів. Досить тільки згадати, що він був глибокий біолог, антрополог, мовознавець (володів крім української та російської ще шістьма західньо-европейськими мовами), археолог, добре малював і був гарним музикою.
Але ця широчінь не йшла коштом глибини його вдачі: найвидатнішою рисою було — доходити до кінця, хоч за що-б він бравсь. Він завсіди підходить до самого джерела кожного наукового питання, до того, що являється основою усього дальшого.
Свої знання Ф. З. збагачував не тільки на терені кол. Росії, але й за кордоном, куди він тричі подорожував і слухав найвидатніших вчених Західньої Европи, відвідав всесвітні культурні осередки, як ось: Париж, Лондон, Берлін, то-що. Тут він вчиться, вдосконалюється та придивляється до праці й складу та будівлі великих наукових інституцій, як сам Ф. З. зазначає в свойому короткому життєпису.
Праця в Академії Наук захоплювала його: у ній він відчував огнище науки, а вище над це він нічого не визнавав. Ось через що він так хвилювавсь, коли чув, або бачив щось таке, що зневажало в його очах авторитет Академії. І своїм співробітникам він казав: „Все можна кинути, все можна забути, тільки не Академію“.
Поруч роботи в Академії Наук, одбувалася й його науково-педагогічна праця в Київськім Ветеринарно-Зоотехнічнім Інституті, куди в березні 1922 року його запрошено було на професора на катедрі мікробіології.
Творча натура Ф. З. виявилася й тут. Дивуєшся, звідки почерпав він стільки енергії й сили, щоб зробити те, що зробив він за тих неможливих умов, в яких опинилися вищі навчальні заклади й працівники в них в цю епоху руїни.
Він прийшов на голе місце, бо Інститут не мав навіть свого примі щення й містивсь тимчасово у Медичнім Інституті; вже немає чого казати про лабораторії, клініки й т. ин.
Але вже через деякий час студенти не тільки з захопленням слухали його лекції з мікробіології, але й одбували вправні праці в лабораторії. Всі — і професори і студенти відчули, як і в Мікробіологічному Інсти туті Академії Наук, що разом з Ф. З., з'явивсь осередок. I всі сили потяглися до нього, об'єдналися в єдиній науковій праці й одтоді тільки справді почав існувати Ветеринарно-Зоотехнічний Інститут.
2 травня одноголосно ухвалено просити Ф. З. прийняти посаду ректора Інституту. Це не була для нього посада почесна, нагорода, або спроба сил у громадському будівництві, як це часто буває: загартований життьовим досвідом, повний глибоких, великих знаннів він твердою, але розумною рукою провадив стерно інституту, бо він далеко передбачав наперед.
Він ще тоді в 1922 році краще за всіх відчув, що найперше треба йти на допомогу селянству, якому потрібна серйозна наукова освіта, щоб відбудовувати сільське господарство, що на своїх плечах тримає всенький тягар життя республіки. І він це не тільки писав, або говорив — він це переводив у життя. І широкою хвилею під керівництвом Ф. З. залило інститут селянське студентство, що тільки й мріє, щоб набути більш знаннів, та повернутися знов на село та працювати там.
Багато з того, що було намічено, що почасти розпочато за ректорування Ф. З., розвивається, удосконалюється: одкриваються клініки, влаштовуються лабораторії, науково-навчальні кабінети, засновується Наукова Рада, видається власний науковий журнал, утворюється студентське Наукове Т-во, то-що. Життя йде, розгортається. І досі тут всюди почуваються сліди цієї високої людини.
На превеликий жаль, не довго судилося Федорові Захаровичеві попрацювати в Академії Наук і в Київськім Ветеринарно-Зоотехнічнім Інституті: 4 лютого року 1924 нагла смерть од грудної жаби навіки перервала прекрасне життя цієї найшляхетнішої людини.
Українська Академія Наук на жалібних з приводу смерти професора Федора Захаровича Омельченка зборах увічнила пам'ять його, уквітчавши Біологічний Інститут, що своїми власними руками збудував він, його ім'ям.
Проф. Сковорода-Зачиняев.
СПИС ГОЛОВНІШИХ НАУКОВИХ ПРАЦЬ ПРОФ. Ф. З. ОМЕЛЬЧЕНКА.
- „О влиянии паров эфирных масел на бациллы брюшного тифа, чахотки и сибирской язвы“ („Врач“ № 10, 1891 г. і Сеutralblatf. Bakteriolog.u. Parasitenk. Вd. IX. 1891 г.).
- К гистологии сифилиса (Медицинск. Обозр. № 17, 1898 г.).
- Соотношения между % смертности от азиатской холеры и присутствием холерных бацилл в испражнениях больных (Протокол Совещаний Врачей Киевского Военного Госпиталя 1893). Zur Pathogenese der trachomalósen Еrkrankungen“. „Сеntr.f. prakt. Аugen heilk. April“. (Нeft. 1894).
- Модификация приборов для занятий с микроскопом при искусственном освещении.(Еженедельник Nº 21, 1895 г.).
- Этиология абсцессов на местах ин'екций растворимых ртутных препаратов. (Мед. Обозр. № 21, 1895 г.).
- Патолого-анатомическое исследование ducti thyreo-glossi. (Хирургическая Летопись № 5, 1895 г.).
- Диагностическое значение реактива Ноsvay'а на азотистую кислоту в отношении бактерий азиатской холеры. (Военно-Мед. жур. Июль, 1896 г.).
- Холерные бактерии в человеческом теле. (Врач № 37, 1898 г.).
- Сравнительная гистология трахомы. (Врач № 31, 1896 г.).
- Медико-топографическое описание Юго-Восточного Полесия. (Юго-Западный Край. Киев 1897 г.).
- Медико-топографические соотношения в Юго-Восточном Полесии. (Протоколы доклада в Штабе Киевского Военного Округа, Апрель).
- Роль ядрышка в непрямом делении клеточного ядра. (Врач, № 7, 1898 г.).
- Сперматогенез и его биологические основы. (Диссертация. СПБ. 1898 г.).
- Происхождение и значение клеточных включений при molluscum contaginosum.(Военно-Мед. журнал. Июль. 1898 г.).
- Влияние микроорганизмов на продолжительность жизни человека. (Протоколы заседаний Варшавского Военно-Санитарного Общества 1898 — 1899 г.).
- К вопросу о происхождении нагноений области шеи. (Медицинский сборник Варшавского Уяздовского Военного Госпиталя, 1899).
- К вопросу об этиологии язвенно-бородавчатого эндокардита и его клиническое значение. (Русский Архив патологии, клинич. медиц. и бактериологии. Т. IХ. 1900 г.).
- Данные опытов над предрасположением и невосприимчивостью к бугорчатке. (Врач, № 29, 1900 г.)
- Непосредственные причины тромбоза кровеносных сосудов. (Медицинский сборник Варшавского Уяздовского Военного Госпиталя, 1900 г.). 20. Некоторые основы патогенеза общих инфекционных заболеваний. (Больничная газета Боткина, 1901 г.).
21. Последствия дивертикулов мочевого пузыря. (Мед. Сборн. Варшавского Уяздовского Военного Госпиталя, 1901 г.).
22. Случай первичного периода сифилиса в патолого-анатомическом отношении. (Рус. журн. кожн. и венер. болезней. Т. II, № 9, 1901 г.).
23. Отчет о научных соображениях врачей Варшавского Уяздовского Военного Госпиталя за 1902 и 1903. (Русский Врач, № 33, 1903).
24. Меры против распространения трахомы среди нижних чинов в войсках Киевского Военного Госпиталя. (Протоколы очередных заседаний Киевск. Военно-Санитарн. Общества, № 5, 1896).
25. Добавочные полости среднего уха, условия их развития и значение. (Русский хирургический вестник, № 1, 1905 г.).
26. Этиология осложнений последовательных заболеваний при брюшном тифе по патолого-анатомическому материалу (Русский Врач, № 32, 1904).
27. Об'емомеритель (волюменометр) для антропометрии при патолого-анатомических исследованиях. (Русский Врач № 1, 1905).
28. К вопросу о спирохетах при сифилисе. (Русский Врач, № 29, 1905).
29. Случай переносного рака кожи животных в связи с описанием строения и деления ядрышка раковых клеток. (Русский Врач, № 45, 1905).
30. К вопросу о спирохетах при сифилисе (2-е сообщение). (Русский Врач № 36, 1906 г.).
31. Обзор данных о гетерогенности Spirocheta pallida Schaudinn'а в тканях животных и человека при сифилисе естественном и экспериментальном (докл. в Русск. Сифилидолог. и Дерматолог. О-ве в СПБ. 25. XI, 1906 г.) (Врачебн, газета № 28, 1907).
32. Осложнения у брюшно-тифозных больных (Протоколы Медиц. Совещ. Врачей Никол. Военного Госпиталя 1906).
33. Двойственность мужских семянных клеток (Русский Врач, № 15, 1908 г.).
34. Ранний гисто-патологический признак рака многослойного полиморфного эпителия в связи с морфологией волокнистой тканевой сетки (Русский Врач № 44, 1910 г.).
35. Двойственность сперматозоидов у голубей (Труды Общества Патологов в СПБ. 1918 г.).
36. Прижигатель, створчатая острая ложечка, двойной цилиндр, пробирка для добывания кровяной сыворотки, газовая лампа для фотографических работ, модель микрофотографического аппарата для фотографирования в цветных сферах, прибор для репродукции окрашенных негативов (Труды О-ва Патологов в СПБ 1909/1910 акад. год.).
37. Селезенка при болезни Ваnti и циррозе печени (Там-же).
38. Російсько-Український Медичний Словник.
39. Ще деякі міжплини до оброблювання спорядунків дрібнорозглядних.
40. Захист між розпорошеними укладами людських оруддів і як їм користуватись що-до розпізнання хвороб.
41. Пружно-волокнинкова сітка людських тканин та її біологічне значіння.
42. Подвійність заплідників у птахів.
43. Спірилоз у тварин, аналогічних спірохетам у людини при пранцях. Зап. Фіз. Мат. Відд. Т. I, в. 1.
44. Гістогенеза адено-хондром молочних залоз. Зап. Фіз.-Мат. Відд. т. I, в. 1.
45. Ліофілія та ліофобія в седиментарних реакціях диспероїдів. Зап. Фіз.-Мат. Відд. т. I, в. 3.