Збірник пам'яті академіка Теофіла Гавриловича Яновського/До клініки вісцерального сифілісу
| ◀ До методики авскультації другого тону аорти | Збірник пам'яті академіка Теофіла Гавриловича Яновського До клініки вісцерального сифілісу (Олександр Бернштейн) |
|
З явищами вісцерального сифілісу часто доводиться мати справу лікареві-інтерністові. Картина проявів цих пізніх форм сифілісу надзвичайно різноманітна й охопити її в оцій статті було б трудно. Я хотів тут тільки скористатися з кількох випадків, що були в клініці, Й спинитися на трьох пунктах, які часто бувають за об'єкта дуже складних діяґностичних загадок і великих діяґностичних помилок.
Перше — це питання пре сифілітичну гарячку, друге — питання про сифіліс легенів, і трете — про сифілітичні опухи, а надто — в черевній нутрині, що часто імітують опух цілком іншого походження.
Якщо тепер питання про гарячку, зв'язану з сифілісом, є цілком з'ясоване, то треба завважити, що це є досягнення розмірно недавнього часу.
Що правда, і в старій літературі початку 18 віку (Werlhoff) є вказівки на сифілітичну гарячку, але тільки в 60 роках минулого століття Guntz, Lanceraux і Wunderlich твердо встановили поняття про сифілітичну висипну гарячку. Але це стосувалося первинних проявів сифілісу.
Пізніше стало прокладати собі дорогу поняття про гарячку в дальшому перебізі сифілісу, але воно стосується переважно вторинного періоду його. Принаймні такий славнозвісний сифілідолог як Fournier каже: «Сифілітична гарячка, очевидно, є мало не виключно симптом вторинного періоду. Справді, її не спостерігають ні до цього, тобто в стадії шанкра, ні пізніше (крім дуже нечастих вийнятків), тобто в третинному періоді сифілісу».
На гарячку в третинному періоді сифілісу звертали розмірно мало уваги. Тільки не дуже давно, років з 25--30 тому, з'являються повідомлення Klemperer-а, Israel-я, Ewald-а, Mannaberg-а, Dieulafoy, Sobernheim-а та інших про гарячку при третинному, вісцеральному сифілісі. А тимчасом ця гарячка в цьому періоді сифілісу являє собою найбільший інтерес, бо вона не так уже рідко буває, часто являє собою серйозну діяґностичну загадку, а ще частіше — не виявляється такими рельєфними проявами сифілісу, які полегшували б діяґностику. Ця гарячка часто є єдиний прояв інфекції. Характер цієї третинної гарячки різноманітний. Часто вона буває інтермітентна, при ній може морозити хорого й може бути потіння; в інших випадках вона має характер ремітентний, а ще в інших — неправильний, часом перед нами тифова гарячка. Найчастіше при третинному періоді сифілісу буває вражена печінка. Як відомо, вона є той орган, що, бувши вражений, дуже часто призводить до підвищення температури; ми знаємо, як часто лихі новоутворення печінки дають температуру, і навіть типового гнійного характеру; ми знаємо, що катаральний анґіохоліт може давати температуру типового гнійного характеру; і при сифілітичній поразці печінки дуже часто буває підвищена температура. Мій матеріял за 28 років найчастіше давав при поразці печінки температуру інтермітентну.
Ця температура триває від кількох тижнів та місяців до кількох років. У тому випадку сифілісу печінки, який я маю далі подати, температура жорстокого інтермітентного характеру тривала дев'ять раків. Пебарт подає випадок сифілісу печінки з температурою, що тривала років із сім.
При сифілісі печінки не завжди бувають температурні хитання, але в кожному разі досить часто, Tallquist це спостерігав у 50%, своїх випадків, Schlesinger з 12 випадків спостерігав температуру у 8. У більшої частини моїх випадків температура була підвищена. Ця температура, як ми вже згадували попереду, часто має інтермітентний характер, з морозом і потом. Mannaberg описує випадок сифілісу печінки у дівчинки з дворазовими нападами щоденної гарячки.
Schesinger подає випадок типової tertiana й quartana. Ті випадки, коли найчастіше змішують цю гарячку з малярійною, подають Ewald, Nocht, Mannaberg, Klemperer та інші. Так було і в нашому випадку, де хору 9 років уважали за малярійну.
Не так часто температура буває тифозного типу (typhus syphiliticus Fournier): ремітентний характер температури, частоту якого відзначає Wunderlich, фактично буває не часто, принаймні у: випадках сифілісу печінки.
Треба пам'ятати, що гарячка буває Й при гередитарному сифілісі печінки, про що писав Schlesinger; я також подам випадок спадкового сифілісу печінки.
На другому місці щодо частоти третинної сифілітичної гарячки при поразках нутрішніх органів стоять легені, коли температура буває з неправильними хитаннями, часом така схожа на гектичну в туберкульозних хорих, що Marfan описав цю форму під назвою «type simulant la phtisie». Що правда, при сифілісі легенів не так уже Й часто буває підвищена температура. Potain, Захарьїн, Grandidie відзначають це, як правило, проте, той матеріял, який ми маємо на сьогодні, цього не стверджує.
Третинна сифілітична поразка суглобів, сифілітичний ревматизм дуже часто перебігають без підвищення температури.
Нервова система щодо частоти третинних сифілітичних поразок посідає друге місце після серцево-жильної системи, дає розмірно мало випад Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/871 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/872 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/873 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/874 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/875 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/876 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/877 Сторінка:Збірник пам'яті Академіка Теофіля Гавриловича Яновського. 1930.pdf/878 і перкуторних явищ у легенях, так само Й рентеноскопічно легені були цілком прозорі, включаючи Й обидва вершки; в харкотинні немає туберкульозних паличок; вживання йоду не спричиняється до будь-яких огнищевих явищ, а навпаки, знижує температуру. Навряд щоб тут. була туберкульоза.., Але звідки тоді оці кровохаркання? Логічно доводиться прийти до " висновку, що і в легенях тут явища сифілітичного характеру. Але які?
Іумозно-виразкову форму тут треба відкинути: клінічні дослідження Й г
рентгеноскопія виключають її. інтерстиціяльну форму тут також трудно припустити: за чотири роки ми бачимо на рентгені тільки збільшення тіні Низ-у; воно, це збільшення тіні, поширюється вправо, що, як ми попереду завважували, характерніше для сифілісу. До кровохарктнія ще можуть спричинитися сифілітичні бронхоектазії. Але великої бренхо- ектазії тут не маємо: ми не констатували її ані клінічно, акі ренттеноско- пічно. Часом кревохаркання при сифілісі дають дрібні бронхоектазії, яких звичайною ренттеноскопією виявити не вдається. Щоб виявити Їх на ревтіені, треба було б ужити ліпоідолю; на жаль, у Києві ми не мали змоги Його дістати. Але навряд щоб і він допоміг тут виявити дрібні брон- хоектазії: хоч би й які вони були малі, ми не уявляємо собі, щоб при нг- явності їх у хорої мало не ввесь час не було харкотиння.
Так само тут треба виключити Й так звану «таїадіє 4'Ауега», що описав Ії Езсигедо,--сифіліс бронхів --бо це тяжка хороба; при ній буває Дуже велика ціяноза та тяжкі диспноєтичні явища.
Коли все це так, то далі ще треба подумати про серцево-жильну систему. Вже на початку ми казали, що серед третинних сифілітичних явищ на першому місці стоїть серцево-жильна система, і насамперед-- аорта. Але до даного випадку це безпосередньо не стосується.
Постає питання, а як при сифілісі реагує а. рийтопаїїз, чи єв ній тре- тинні явища? На це треба відповісти позитивно. БашціЬгу й ТЬротабз недавно заходилися вивчати це питання і подають кілька клінічних і ана- томічних досліджень у цьому напрямку. Тут бувають і тинові пульмої нальні артеріїти й склерози. В типових випадках ми маємо легеневі кро- вотечі, задишку, ціянозу. 5с б! є8 іп о'ет-ові в одному випадку поща- стило поставити діятнозу за життя, стверджену на секції.
Т наша думка йдє тим самим напрямком: чи немаємо ми тут тебсаїгегіївів рийтопаїіз Ішебіса? Поразка головної а. риїтопаіїз тут не є неодмінна; вражена може бути й одна з її гілок. Якщо визнати тут тезоагіегіїйів або зсієгобів Ішекіса однієї з гідок а. риїтопаїїз, то ця картина впертих леге- невих кровотеч без змін з боку легенів стає ясніша. Без секції довести це ми не можемо, але логічний ряд вищезгаданих міркувань дає нам право стрункіше поєднати всі дані, які ми тут маємо, й дія гностувати в нашому випадку гуми оточини соіопів ігапзрегіі та тезоагіегіййіз ані, зсієгозіз райтопайїз Шшейіса.
- ↑ Через технічні обставини статті цієї не можна було вмістити в абетковому порядку у відділі «роботи учнів Т. Яновського».