За кавказькими хребтами/5
| ◀ 4. Потомки турецько-монгольських племен | За кавказькими хребтами 5. Українізований Тифліс |
6. Дещо про Радянську Грузію ▶ |
|
Українізований Тифліс
Здається, що начебто й близько вже, але минають цілі години скорої їзди, а міста Тифлісу ще не видно.
Нарешті… У великій долині над річкою зачервоніли дахи великого міста. Під'їжджаємо до столиці Грузії і всього Закавказзя — до міста Тифлісу. На передміських зупинках плякати й гасла грузинською та українською мовами. Декада української культури почалась.
О 4-й годині по полудні наш поїзд зупинився на станції Тифліс. Станція прикрашена гаслами, що між ними чимало написаних українською мовою. Грає оркестра, делеґацію зустрічають представники урядів Грузії та Закавказзя та різних культурних організацій Грузії. В прийомних кімнатах наркома освіти Грузії тов. Квірікадзе відкриває короткою промовою мітинґ зустрічі. Привітання, короткі промови грузинською, російською і українською мовами. Після коротких привітальних промов їдемо до міста.
Тифліс — велике місто, що розкинулося у кітловині поміж горами, на обох берегах ріки Кура. 285.000 мешканців численних національностей живе в Тифлісі. Місто гарне й чистеньке. Велика спека надворі, але тут її якось легко переносити. Вітер, що повів з гір лагіднить спеку, до того повітря в місті свіже й чисте, нема пилюки, як по наших великих містах.
Як і вся Грузія та Закавказзя, — місто Тифліс багате на різні контрасти. Ось, по головній вулиці біжить, видзвонюючи трамвай, жене автомобіль і тут же іде типічна східня гарба запряжена буйволами або волами. З мотоциклеткою та велосипедом часто на вулиці змагається на швидкість тонконогий осел, нав'ючений кошиками винограду або абрикос та персиків. Поміж кошиками на ослі сидить ще й сам хазяїн більший об'ємом і вагою за цього осла. Ослиний крик мішається на вулицях міста з дзенькотом трамваїв та з шумом автомобілів.
Життя в Тифлісі, як у всіх містах гарячого сходу і півдня, пливе повільно. Тут люди в основній своїй масі не поспішають, не нервують.
В місті багато носильщиків з якимись подушками. Ми не знали відразу, що воно таке, але доводилося потім бачити, що при допомозі цих подушок носильщики нав'ючать на себе багато речей і несуть їх дуже зручно та вигідно. Подушка ця підтримує тягар знизу і забезпечує плечі від давки та тертя.
За весь час перебування в Тифлісі я не зустрічав ні одного жебрака, не бачив безпритульних, не зустрічав нігде випадку хуліґанства, хоч доводилося йти містом нераз о 2-ій навіть о 3-ій годині ночі, повертаючись з якогось вечора, присвяченого декадникові.
Дуже цікава історія Тифлісу, цього давнього центру Грузії і всього Закавказзя.
Тифліс дуже старинне місто, але повної історії його як і історії Грузії та всього Закавказзя ще немає розробленої. За матеріялами різних вчених початки заселення долини, що в ній широко розкинувся сьогоднішній Тифліс, сягають ще останніх віків до початку християнської ери. Письменники VI віку християнської ери, як пише в своїй розвідці проф. М. Полієктов[1], називали вже сьогоднішній Тифліс „столицею Іверії“. З давен-давна Тифліс жив складним історичним життям і його історія тісно пов'язана з історією Грузії, всього Закавказзя і самого Кавказу. Історичні бурі життя, часті розгроми (останній розгром Тифліс пережив яких небудь 150 років тому назад) часто не залишали з цього міста камень на камені. Навіть пам'ятників давньої старини і, старинних будинків мурів твердинь, мостів тощо в Тифлісі залишилося до наших днів багато менше ніж по інших великих містах історичного значення.
Ґеоґрафічно Тифліс розположений на перехресті історичних шляхів з півдня — з Туреччини і Персії через головний Кавказький хребет на північ та з заходу від Чорного моря через Сурам або Боржомське провалля на схід до Каспія. Через оце своє географічне положення Тифліс за довгі віки бачив дуже багато всяких народів. Кожному, хто проїжджав через Закавказзя або Грузію трудно було обминути Тифліс. До цього ґеоґрафічного положення Тифлісу треба ще додати й те, що до VII сторіччя Грузія була північною окраїною культурного світа і за вплив над Грузією змагались Рим, а пізніше Візантія з Персією. Грузія цих часів була віддаленою і маловідомою країною, що досягла як на ті часи високого економічного, політичного й національного розвитку.
За часів арабського панування в Малій Азії всі торгові шляхи, що зв'язували Схід із Заходом — Азію з Европою майже монополізувала широко-розвинена арабська торгівля. Тифліс довгі віки був важливим оживленним центром на головних торговельних шляхах міжнароднього значення.
В середніх віках Грузія нав'язує зв'язки з Европою, і Тифліс знову під цим впливом міняє своє східнє обличчя. Відтята від Европи Туреччиною, Грузія в XVI–XVIII віках переживає довготривалий період упадку і попадає в залежність то до турків, то до персів. Разом з цим переходить з рук до рук, звичайно не мирним шляхом, і місто Тифліс, що кожним переходом, руйнується і знову відбудовується завжди в новому вигляді, прибираючи інший характер.
В XIX віці Грузія втрачає свою політичну незалежність, і переходить як завойована країна до складу російської імперії. В ці часи столиця Грузії — Тифліс пережив ще одну страшну руїну.Після цього вся Грузія і Тифліс переймають знову европейські впливи, набирають нових рис в свойому економічному і культурному житті. Тифліс відбудовується і починає приймати вигляд европейського міста. Таким Тифліс дійшов і до наших часів, залишаючи в свойому житті багато контрастів, що ілюструють його цікаву різноманітну історію.
Ми не будемо зупинятися на поневоленню соціяльному й національному, що його переживала Грузія за царських часів. Це така сама історія, як історія поневолення України царським самодержавством. В цьому поневоленні та визискуванні трудящих мас допомагала царському урядові так само як і українська буржуазія і буржуазія грузинська — грузинські князі. — Це ясно. Так само ясно і відомо те, що трудящі маси були цілковито поневолені соціяльно і національно. Грузія як і Україна були кольоніями царської Росії.
А сьогодні ми гостюємо в новій вільній Радянській Грузії в її столиці Тифлісі. Часи гніту, часи гульбищ буржуазії та князів, часи національної ворожнечі і насильної русифікації минули. Сьогодні ми переживаємо часи братнього єднання вільних трудящих мас всіх національностей, що ними так багате Закавказзя і зокрема місто Тифліс. Сьогодні, тобто в час декади, Тифліс українізований може навіть більше ніж яке небудь українське місто Західньої України, що находиться ще в неволі фашистської Польщі, Румунії та Чехо-Словаччини.
Хоч в Тифлісі всього живе постійно кілька тисяч українців, але сьогодні місто находиться під впливом української культури.
Скрізь видніють афіші надруковані українською й грузинською мовами. Газети виходять з аншлаґами українською мовою, по клюбах, садах, на вулицях, по установах гасла українською мовою. В центральному театрі ім. Руставелі театр „Березіль“ грає українською мовою. „Диктатуру“, „Кадри“, „Мину Мазайла“, „Гайдамаки“. Скрізь лекції, доповіді про українську пролетарську культуру, вечори української пісні, музики, української літератури, виступи українських письменників, велика виставка української культури й мистецтва, по бібліотеках виставки української літератури. На вулиці, в трамваї, на трибуні, на сцені чути українську мову. Словом, українці заняли Тифліс, але цим разом місто не потерпіло жодної руїни як за часів своєї довговічної історії. Цих нових „окупантів“ трудяще населення Тифлісу зустрічає гаряче, по-братньому, як своїх друзів, як братів, як дорогих гостей, виявляючи всі традиції гостинности закавказьких народів. Це братаються і діляться досвідом будівники соціялізму, будівники пролетарської культури, що різними формами на радянській Україні і в радянській Грузії будують зі всіма народами СРСР єдину по суті інтернаціональну соціялістичну культуру.
——————
- ↑ Всі історичні дані в цьому розділі подаю за розвідкою проф. Полієктова „Смена веков в описаниях Старого Тифлиса“.