зачучверіти

зачучверіти

Зачу́чверіти, рію, єш, гл. Зачахнуть, закорявѣть.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924

Зачу́чверіти, рію, єш, гл. Зачахнуть, закоряветь. *Геть чисто зачучверіла дитина. Звен. у., с. Пальчик. Ефр.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28