зацитькати

Заци́тькати. См. Зацитькувати.

Словарь української мови / упоряд. з дод. влас. матеріалу Борис Грінченко. Берлін: Українське слово, 1924


Заци́тькувати, кую, єш, сов. в. заци́тькати, каю, єш, гл. 1) Заставлять, заставить замолчать. Цить! цить, моя дитино! — зацитькувала Мотря. Мир. ХРВ. 413. 2) Заминать, замять. Так це діло й зацитькали. НВолын. у.

Словник української мови / упоряд. з дод. влас. матеріялу Борис Грінченко; ред. С. Єфремов, А. Ніковський. Київ: Горно, 1927–28