Заспів
Василь Чумак
«Ти — жаль…»
Київ: Товариство Українських Письменників, 1919


Ти — жаль. Навіщо жаль?
він тінню на мій мармур.
Різбяр же я. Різблю нову скрижаль,
щоб одімкнути браму.

За тою брамою, за обрисами веж
і далі — далі — далі —
там — казка заворожена живе
в разках коралів.

Тобі віддам ту вишукану казку, —
тоді ти — владарь таємниць.
Тепер же: засвіти в очах прозору ласку,
тепер же усміхнись.